18 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна

Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна відкритий в 1994 р. в Кіровограді (Єлисаветграді) в будинку, де провів свої дитячі та юнацькі роки видатний художник першої половини ХХ сторіччя О. О. Осмьоркін.

Осмьоркін Олександр Олександрович (1892-1953) був професором живопису, вів живописні майстерні в Московському художньому інституті ім.В.І.Сурікова та Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітеткури ім.І.Ю.Рєпіна, виховав цілу плеяду відомих художників, серед яких: народні художники СРСР П.Н.Крилов, О.О.Моісеєнко, В.В.Токарєв, народний художник Білорусії Є.О.Зайцев, народні художники Вірменії М.А.Асламазян і М.М.Абегян, народні художники Росії А.Ю.Нікіч та М.П.Кончаловський. У 1948р. О.О.Осмьоркін був звинувачений у формалізмі, у поширенні західних віянь в радянському мистецтві і, відповідно, відсторонений від викладання, активної виставочної діяльності. Це зіграло фатальну роль у його житті. Похований О.О.Осмьоркін на Ваганьковському кладовищі в Москві. Творча спадщина художника – понад 700 творів живопису, графіки, театральних декорацій, які зберігаються в Третьяковській галереї, музеї образотворчого мистецтва ім.О.С.Пушкіна (Москва), Російському музеї (С.-Петербург), Київському музеї російського мистецтва, у художніх музеях України, Росії, Литви, Казахстану, приватних колекціях.

Будинок музею є пам’яткою архітектури, збудований в 1899р. за власним проектом відомого єлисаветградського архітектора Якова Васильовича Паученка (1866-1914), рідного дядька художника, складався з шести кімнат, інтер’єри яких вирізнялися ліпним і різьбленим декором, які, на жаль, в середині 1950-х років були повністю знищені.

Активну участь у створенні музею брала вдова художника Надія Георгіївна Осмьоркіна. Як архітектор вона власноруч розробила проект реконструкції будинку музею, що передбачав відновлення первинного зовнішнього вигляду будинку і внутрішню перебудову з метою створення експозиційних залів. Н.Г.Осмьоркіна передала до музею живописні та графічні твори майстра, архів художника та його особисті речі, у тому числі предмети творчої праці – мольберт, палітру, етюдник, пензлі, натюрмортний фонд.

Експозиція музею розміщена в трьох залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю О.О.Осмьоркіна. У вітринах представлені фотознімки, документи, особисті речі, предмети з творчої майстерні, меморіальні речі з будинку Паученка-Осмьоркіних. Але особливу увагу привертають художні твори. Вони представляють всі улюблені жанри О.О.Осмьоркіна – портрети, пейзажі, натюрморти. Найбільш яскраво подано в експозиції творчість художника 1930-х– 1940-х років, а також прекрасні картини останніх років життя. У двох виставочних залах експонуються  тематичні виставки: «Майстерня О.О.Осмьоркіна», яка представляє унікальні твори відомих російських художників-учнів О.О.Осмьоркіна, передані в дар Російським Фондом культури напередодні відкриття музею та «Єлисаветградський зодчий Яків Паученко» про життя  та діяльність архітектора Я.В.Паученка, який створив неповторний модерновий архітектурний ансамбль історичного центру міста Єлисаветграда (Кіровограда).

Музей організовує виставки своїх колекцій, сучасного мистецтва, дитячої творчості, проводить екскурсії, читає лекції, влаштовує концерти камерної музики, творчі зустрічі, урочистості з нагоди відзначення лауреатів обласних премій в сфері образотворчого мистецтва  та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна та в галузі архітектури, геральдики і вексилології та декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.
Директор музею – Чернова Віта Василівна.
Музей працює: щодня з 10 до 16 год., вихідний – неділя.
Адреса музею: вул.Дворцова,89, м. Кіровоград, Україна, 25006
Телефон: (0522) 22-46-95
E-mail: osmerkinmuseum@yahoo.com
Інтернет-сайт: www.osmerkinmuseum.kr.ua
Фотознімки:
Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна
Меморіальний зал
Фрагмент меморіальної експозиції
Осмьоркін Олександр Олександрович (1892-1953)
Паученко Яків Васильович (1866-1914)
Тематична виставка "Художник О.О.Осмьоркін і тоталітарний режим"
Тематична виставка "Художник О.О.Осмьоркін і тоталітарний режим".
Тематична виставка "Єлисаветградський зодчий Яків Паученко"
Конверт "Художник Олександр Осмьоркін", 2002р.
Конверт "Архітектор Яків Паученко", 2006р.


Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх