22 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




«Вогонь – друг, вогонь – ворог»


Вогонь може бути хорошим другом, однак інколи він приносить горе і страждання. Більшість пожеж виникає в результаті нашої легковажності та необережності.

Необережне поводження з вогнем дорослих, дітей із сірниками, порушення правил експлуатації електроприладів, зберігання легкозаймистих рідин, захаращення балконів – головні причини виникнення пожеж.

2 жовтня 2012 року, в рамках засідання клубу із військово-патріотичного виховання допризовної молоді «Доблесть», для студентів будівельного коледжу відбулася екскурсія до пожежно-технічної виставки-музею Територіального управління МНС України у Кіровоградській області.
Завідувач пожежно-технічної виставки-музею Костилєва Людмила Борисівна провела цікаву та змістовну екскурсію. Виставка-музей була створена 17 років тому і має три зали:

  • зал історії;
  • зал техніки;
  • зал профілактики.

Студенти дізналися про історію становлення та розвиток пожежної охорони Єлисаветграда-Кіровограда, побачили захисні костюми рятівників, різні моделі пожежних машин, вогнегасники, пожежні рукави.

Спостерігаючи за діограмами «Пожежа Єлисаветграда 1834 року», «Квартира до і після пожежі», «Столярний цех», «Магазин», ніби стаєш свідком справжньої пожежі.
Вражає діограма «Пожежа Єлисаветграда 1834 року», яку створював протягом 9 років художник-діограміст Риженко Микола Степанович. Відчувається масштабність роботи майстра, можемо наглядно побачити жахіття, спричинені пожежою, від якої наше місто вигоріло вщент.

Отже, пожежа – це особлива битва, тактика якої – наступ на вогненну стихію. При пожежі не можна чекати і бути повільним, адже підрахунок часу іде на секунди.

Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх