20 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Кіровоградський обласний художній музей


Історія створення музею почалась наприкінці ХІХ століття, коли у 1870 році представники передової інтелігенції поставили питання про створення в місті художнього музею. Але лише в 1921 році була створена картинна галерея, яка в 1924 році ввійшла до складу природничо-історичного музею. В 1926 році зібрання галереї налічувало 150 експонатів, з них 26 оригіналів, які зібрані в дореволюційні роки, а також пожертвувані любителями мистецтва. Повністю розграбована під час фашистської окупації, картинна галерея, відродилася у 1965 році, і стала відділом обласного краєзнавчого музею.

Картинна галерея була розташована в приміщенні Свято-Преображенської церкви, але, в 1991 році, після повернення церкви віруючим галереї було виділено інше приміщення пам’ятки – архітектури.

Будинок був побудований на рубежі ХІХ-ХХ століть на замовлення купця І. Шполянського. Його інтер’єр мав високу художню цінність, являв собою один з прикладів початкового періоду стилю модерн.

За розпорядженням Представника президента України від 4 січня 1993 року на базі картинної галереї було створено Кіровоградський обласний художній музей, який після тривалої перерви, викликаної проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівлі музею, у травні 2001 року відкрив свої двері для відвідувачів.

Основою діяльності кожного музею є його фондові зібрання. Фонди обласного художнього музею, більшою мірою, укомплектовані за рахунок експонатів, одержаних із Державного Ермітажу, Державної Третьяковської галереї, Київських музеїв російського та українського мистецтва, Дирекції художніх виставок України, а також робіт, що були передані пізніше відомими художниками – уродженцями міста і області.

Зібрання обласного художнього музею на сьогодні перевищує 4 тисячі предметів основного фонду.

Музей має п’ять виставкових зали, з них, стаціонарні: «Сакральне мистецтво», «Західноєвропейське та російське мистецтво ХVІІІ – початку ХХ століть», «Художники-земляки».


Адреса: 25006, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 60

Телефони:

Адміністрація музею, бухгалтерія: (0522) 24-56-81

Черговий науковий співробітник: (0522) 24-98-37

Відділ фондів: (0522) 24-42-73

Картинна галерея Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»: (0522) 22-36-98

Факс: (0522) 24-56-81

e-mail: koxm@ukr.net, kohm@ukr.net

Час роботи:

Понеділок-четвер: з 8.00 до 17.00

П’ятниця: з 8.00 до 16.00

Субота: з 9.00 до 17.00

Неділя: вихідний


Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх