30 БЕРЕЗЕНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Історія створення та розвитку бібліотеки

Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О.М. Бойченка є сучасним інформаційним, культурним, просвітницьким закладом з широким діапазоном засобів організації інтелектуальної праці та дозвілля різних прошарків молоді віком від 14 до 21 року; методико-консультативним центром для бібліотек області.

Бібліотека – Лауреат обласної премії ім. Юрія Яновського 1986 року.

Початок становлення бібліотеки – 1978 рік, коли формувалася мережа юнацьких бібліотек України.

Бібліотека розташована у приміщенні, яке є пам'яткою архітектури кінця ХІХ століття обласного значення. Автор проекту особняка, побудованого у 1880-1890-х роках, невідомий. Перший господар будинку – колишній земський гласний І. Марущак (за іншими архівними документами - ротмістр Л. Ф. Долинський).
Обласна бібліотека для юнацтва ім. О . М. Бойченка була відкрита 6 грудня 1978 року (рішення Кіровоградської обласної Ради народних депутатів від14 червня 1978 року № 294 „Про відкриття обласної бібліотеки для юнацтва”) і тимчасово розташовувалась в одному приміщенні з міською юнацькою бібліотекою ім. Т. Г. Шевченка в пристосованому підвальному приміщенні житлового будинку по вул. К. Маркса, 20, площею 142 кв. м.

Рішенням облвиконкому передбачалося передачу обласній бібліотеці для юнацтва приміщення по вул. Декабристів 6/15, яке на той час займала обласна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської, але будівництво нового приміщення для неї ще не було закінчено. Тому деякий час в одному приміщенні по вул. К. Маркса, 20 перебувало дві бібліотеки.

Для забезпечення обслуговування юнацтва міста Кіровограда адміністрація ОЮБ підготувала на управління культури облдержадміністрації листа з пропозицією про передачу книжкового фонду міської юнацької бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка на баланс обласної бібліотеки для юнацтва. Згоду на передачу фонду дав голова міськвиконкому Черевко К. М.

Згідно наказу управління культури облдержадміністрації від 14 жовтня 1980 року № 449 „Про зміни в сітці масових бібліотек області” було закрито бібліотеку-філіал для юнацтва ім. Т. Г. Шевченка, а книжковий фонд та читачів передано обласній бібліотеці для юнацтва.

У 1982 році бібліотеці було передано приміщення, яке до цього займала Кіровоградська обласна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської /нині Д. І. Чижевського/ на розі вулиць Декабристів та Леніна (колишній вулиці Двірцевій).

Фільм про бібліотеку (частина 1)


Фільм про бібліотеку (частина 2)


Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх