28 БЕРЕЗЕНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Профі

ІСТОРІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

Підгрунтя роботи клубу «Профі» були закладені ще в далекому 1992 році, коли відбулося кілька зустрічей з представниками такої тепер популярної професії – інженер-програміст. На той час комп’ютери (такі звичні зараз!) тільки набували поширення у суспільстві. Була новою, викликала захоплення і сама професія програміста.
В подальші роки цикли зустрічей по профорієнтації юнацтва та молоді мали різні назви: «В пошуках ідеальної професії»(1996 р.), «Обери собі професію» (1997 р.), «Світанки починаються з зорі, життя дороги - з вибору професії» (1998 р.), «Вікно у світ професій» (1999 р.), «Робота по професійному самовизначенню» (2001 р.), „Людина цікавої професії” (2002 – 2007 рр.), але суть їх зводилася до одного - всебічно розкрити грані окремих професій, почути поради фахівців. Зустрічі були розраховані на школярів-старшокласників.
У 2004-2007 роках в рамках профорієнтаційної роботи набули широкої популярності Дні відкритих дверей навчальних закладів міста Кіровограда, які організовувались і проводились в обласній бібліотеці для юнацтва ім. О. М. Бойченка.
Саме ці заходи і стали відправною точкою для створення у 2008 році профорієнтаційного клубу «Профі», на засіданнях якого старшокласники зустрічаються з представниками професій, які найбільш широко представлені у суспільстві, а також тих, які не користуються популярністю у молоді.
Під час підготовки засідань клубу „Профі” бібліотекарі залучають до співпраці управління Кіровоградської облдержадміністрації, державні установи та громадські організації, окремих громадян, засоби масової інформації.
На кожному засіданні здійснюють анонімне анкетування учасників заходу, що допомагає виявити наступного „героя” засідання. Вибір професії – це вибір важливого шляху у житті кожної молодої людини, тому не випадково на засіданнях клубу завжди цікаво і людно.

План роботи клубу «Профі» на 2017 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2016 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2015 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2014 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2013 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2012 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2010 рік     завантажити

План роботи клубу «Профі» на 2009 рік     завантажити


Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх