20 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Кіровоградщина: ювілейний рік

Крутою пам'яттю дороги,

Осіннім плетивом стежин.

Здіймаю руки аж до Бога –

Цю землю, Боже, збережи.

Побережи її, стражденну,

Від всіх напастей і біди.

Вона могилами священна.

Отут моїх батьків сліди.

Світлана Барабаш

 

Знання історії свого краю, міста чи села не просто ознака освіченої людини, а й вимога сучасності. Вживаючи поняття «рідний край», маємо на увазі ту територію, де народжується і живе людина. Таким місцем для нас є Кіровоградщина - чудовий куточок України. Її історія та природа унікальні.

Період заселення даної території нараховує багато тисячоліть. Починаючи з доби палеоліту, кожна з епох залишала на теренах краю свою відмітку. Сліди трипільської, катакомбної, чорноліської, ранньослов'янської культур знайдені на території нашої області.

Разом зі створенням у 1752 році військових поселень Нової Сербії територію заселили серби, хорвати, чорногорці, болгари, греки, які вкупі з місцевим населенням сформували згодом сучасне населення Кіровоградської області.
Єлисаветград було засновано 1754 року, після будівництва фортеці, що стала надалі центром міста. Оборонні вали фортеці збереглися і сьогодні, утворивши зіркоподібний багатокутник.

Крім земляних валів частково збереглися казарми генерала М. Кутузова. Крім того, біля валів встановлені старовинні гармати, які не встигли відвезти з фортеці.

На початку ХІХ ст. основна частина території нинішньої Кіровоградщини входила до Єлисаветградського повіту Новоросійської губернії. Після кількох адмістративно-територіальних реформ 1806 року центральноукраїнські землі у складі Єлисаветградського та виділеного з нього Олександрійського повітів стали північною частиною Херсонської губернії. Після цього і аж до радянських часів радикальних адміністративно - територіальних змін у регіоні не відбувалося.

У 1924 році назву міста Єлисаветград змінено на Зінов'євськ, а у 1925 році Олександрійський округ ліквідували, розподіливши його райони між Зінов'євським та Криворіжським округами. Таким чином і розпочався тривалий у часі процес територіально-адміністративних змін, що тривав майже півстоліття.

1934 — місто Зінов'євськ перейменоване на Кірове.

А 10 січня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було утворено Кіровоградську область, м. Кірово перейменовано на Кіровоград.

Наша область мала тоді дещо інші географічні межі порівняно із сьогоднішніми, зокрема, була менш видовженою із заходу на схід. До неї увійшло 30 районів: 13 із Миколаївської області, 10 із Одеської області, 5 із Київської області, 2 з Полтавської області.

В новоствореній області мешкало 1 млн. 107 тисяч осіб, у т.ч. в обласному центрі – 100381.

Зараз в області 21 адміністративний район, 12 міст, з яких – 4  обласного підпорядкування, 27 селищ міського типу, 19 селищ, 998 сіл. Чисельність Кіровоградської області становить 1 млн. 39,7 тис. осіб, в обласному центрі проживає 254,4 тис. осіб.

Кіровоградщина сьогодні не лише географічний центр України, а й приклад динамічного системного розвитку колись відсталого регіону. Візитівка області – гірничодобувна галузь. Кілька поколінь кіровоградців створювали потужний урановидобувний комплекс: шахти «Інгульська», «Смолінська», «Новокостянтинівська».

Віками славився наш край родючими грунтами, працьовитими і щедрими людьми. Багатими врожаями віддячує земля за самовіддану працю, за чесне й професійне ставлення до неї. У 2011 році аграрії Кіровоградщини зібрали найбільший за роки незалежності урожай зернових – 3,5 млн. тонн.

Величезним попитом у земляків та й далеко за межами області користується продукція підприємств: ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Радій», заводу «Червона зірка», ПАТ «Гідросила», ТДВ «М'ясокомбінат Ятрань», ПП «ВК і К», ПАТ «Кіровоградолія», ПГО «АПВТ «Фірма «Ласка», промислової групи «Креатив».

Кіровоградщина регіон розвиненої транспортної інфраструктури: Знам'янський залізничний вузол є одним із найбільших і технічно оснащених на всій мережі залізниць України; автомагістралі загальною довжиною 732 км з'єднують Україну з державами СНД та Центральної і Південної Європи; авіаційні перевезення здійснює ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга».

Нові стандарти впроваджуються сьогодні в медичну галузь області. Лише за останні роки відкрито сучасний перинатальний центр у Кіровоградській обласній лікарні, блок інноваційних методів діагностики і лікування хворих у Кіровоградському обласному кардіологічному диспансері, реабілітаційний центр в обласному онкологічному диспансері тощо.

Науково-освітніми центрами Кіровоградщини є вищі навчальні заклади: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоградський національний технічний університет, Кіровоградська льотна академія національного авіаційного університету. В області діють заклади освіти нового типу: гімназії, ліцеї, колегіуми.

Щедра на таланти Кіровоградська земля. Душа народу ? у вихорі українського танцю, у ніжності пісні про маму, про рідний край, у пристрасті художнього слова.

Славу Кіровоградщині здобуває сьогодні перемогами на престижних міжнародних фестивалях та конкурсах народний хореографічний ансамбль «Пролісок». По всьому світу гастролює Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни».
Кіровоградщина сьогодні – це земля хліборобів і енергетиків, шахтарів і машинобудівників, митців і спортсменів. У них, в їх праці, мріях і любові – її слава, її гордість, її майбутнє!


Кузик Б. М. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України : в 2 т. / Б.М. Кузик, В.В. Білошапка. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2005. – Т. 2. – 452 с.

Книга розповідає про минуле й теперішнє Кіровоградської області, що географічно знаходиться в самісінькому центрі України. Це видання – перша спроба не тільки якомога повніше охарактеризувати регіон, але й розказати про славетних уродженців області та видатних людей, чия доля так чи інакше пов’язана з краєм. Книга містить великий ілюстративний матеріал і розрахована на широке коло читачів, серед яких автори передусім бачать учнів загальноосвітніх шкіл, студентів, педагогів, краєзнавців, музейних працівників – словом, усіх, кому не байдужа історія й сьогодення України.
   

Кіровоградщина. Історія. Традиції. Сучасність / за заг. ред. О.В. Чуднова. - Кіровоград: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2008. -  640 с. : іл.

Книга створена авторським колективом, що не тільки фахово вивчав, описував різні аспекти життя Центральної України як окремого регіону держави Україна, а й відтворив власний досвід участі в економіко-політичних та культурних подіях минулого століття. Пам’ятаючи заповіт Тацита: «Пиши про минуле без ненависті та любові», - дослідники об’єктивно й емоційно виважено розповідають про світлі і трагічні часи, про долю різних людей, про їхню творчу працю на нашій святій землі. Сторінки ці - для всіх, хто прагне кращого майбутнього для себе і дітей своїх, бо чесна пам'ять про минуле є запорукою такого буття.

   

Кизименко П.М. Пам`ять степів : історичні нариси з минулого Кіровоградщини / П.М. Кизименко. -Кіровоград : ПВЦ "Мавік", 2003. - 245 с. : 25 л. іл.

Книга краєзнавчих нарисів про історію Приінгулля є спробою визначити цю територію як колоритний, специфічний регіон української землі. Козаччина, гайдамаччина, входження до складу Російської імперії, доба Української Народної Республіки, кілька років німецької окупації і розвій націоналістичного руху в степах – своєрідний літопис краю на конкретних фактах.

Книга Петра Кизименка рекомендується насамперед школярам і студентам, а також усім небайдужим до рідної минувшини.

   

Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини / під заг. ред. В.Кривенка, В. Сибірцева. -Кіровоград : Антураж А, 2004. - 36 с. : іл.

Кіровоградська область, на території якої знаходиться умовний географічний центр України, першою зуміла завершити якісне формування символів основних адміністративно-територіальних одиниць. Ці символи не лише підкреслюють місцеву самобутність, вони виховують патріотизм, формують національну свідомість і відіграють важливу роль у розвитку української культури.

У виданні стисло подані описи та короткі пояснення до районної символіки й інформація про її затвердження.

Видання зацікавить істориків, студентів, учнів та тих, кому не байдужа історія нашого краю.



Бокій Н.М. До джерел історії краю з найдавніших часів до кінця 18 ст. : навч. посібник / Н.М. Бокій, О.Д. Брайченко, Л.В. Куценко . - Кіровоград: Б.в., 1994. -192 с.: іл.

Кіровоградщина. Ми українці : фотоальбом / кер. проекту Т.С. Саміляк ; автори текстів Д.І. Чижевський, О.В. Чуднов . - Кіровоград: ПВЦ " Імекс-ЛТД ", 2012. - 119 с. : фотоіл. - Текст укр., рос. та англ. мовами.

Козир І.А. Історія рідного краю : навч. посібник для шкіл Кіровоградщини / І.А.Козир, С.І. Шевченко. –Кіровоград : РВЦ КДПУ  ім. В. Винниченка, 2001. -71 с .

Подвиг у спадок : Жителі міста Кіровограда у Великій Вітчизняній війні / ред. - упоряд. А.Ф. Крятенко. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2002. - 61 с. : фотоіл .

Шевченко С.І. Кіровоградщина - козацький край  / С.І. Шевченко.  – Кіровоград : Кіровоград. держ. вид-во, 2001. -31 с. : 2 л. іл . - Бібліогр. : с. 30-31 .

http://www.kr-admin.gov.ua/start.php - Офіційний сайт Кіровоградської обласної державної адміністрації

 

НАЗАД


Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх