21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Селецький Петро Іванович

Селецький Петро Іванович

Селецький Петро Іванович народився 31 липня 1956 року в с. Шляхова на Кіровоградщині. Закінчив технічний вуз. З 1978 року – на газетній роботі, якій віддав понад чверть століття. Нині – працівник прес-служби Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Мешкає в м. Києві.

Перші вірші опублікував 1974 року, а з середини 80-х років його ім’я почало регулярно з’являтися на сторінках колективних літературних видань, у журналах та альманахах Києва, Дніпропетровська, Харкова, Львова.

1990 року разом із Петром Біливодою та Миколою Будлянським у серії "Перша книга поета" столичного "Радпису" видав збірку "Трилисник". Є також автором окремих поетичних книг "Сліди багать" (1993), "Місто без імені"(1994), "Заклання ночі" (1995), "Магічні кола днів" (2000), "Осінній звір" (2002).

Член Національної Спілки письменників України з 1993 року. Переможець Міжнародної літературної премії "Гранослов" (1992 рік), лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка 2003 року.


Твори:

Селецький П. Вигнанці часу : Вірш //Кіровоградська правда. – 2000. – 21 березня. – С.3
Селецький П. Він, той барвінок, був такий хрещатий : Вірші // Поезія-87. – Вип.2. – К., 1987. – С.132-136
Селецький П. Вірш/ П. Селецький // Народне слово. -1999. -22 травня. - С. 3
Селецький П. Вірші/ П. Селецький // Вечірня газета. -1993. -3 грудня. - С. 3; Поріг. – 1993. - № 2. – С.23
Селецький П.І. Заклання ночі : Вірші. – Кіровоград : Степ, 1995. – 63 с.
Селецький П. І. Місто без імені : Вірші. – К. Укр. Письменник, 1994. – 71 с.
Селецький П. На цій планеті : Вірші // Дніпро. – 1988. – № 1 . – С.50-51
Селецький П. Невідомий : Вірш // Кіровоградська правда. – 1985. – 9 лютого. – С.3
Селецький П. Невтолимість : Вірші //Кіровоградська правда. – 1987. – 6 грудня. – С.3
Селецький П. Неонова риба (Цикли) //Вежа. – 1995. - № 1.- С. 28-32
Селецький П.І. Осінній звір : Вірші та поеми / П.І. Селецький. -Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2002. -203 с.
Селецький П. Осягнення: Вірші/ П. Селецький // Народне слово. -2005. -16 квітня. - С. 3
Селецький П. та ін. Свята вода : поезії, оповідання / П.Селецький, В.Бондар, В.Вакулич . – Кіровоград : Вечірня газета, 1993. – 72 с.
Селецький П. Сліди багать : Сакраментальні вірші . – Кіровоград : Обласне літературне об’єднання «Степ», 1993. – 31 с.
Селецький П. Стали ми комсомолом : Вірш //Молодй комунар. – 1984. – 7 листопада. – С.1
Селецький П. Там дикі балки. Їм нема пуття: Вірш/ П. Селецький // Кіровоградська правда. -2002. -21 травня. - С.3
Селецький П. У часи повертань: Поезії/ П. Селецький // Кіровоградська правда. -2002. -14 травня. - С.3.; Народне слово. -2003. -2 серпня. - С. 3
Селецький П. Хорошого повинно буть потроху : Вірш // Кіровоградська правда. – 2001. – 22 травня. – С.3
Селецький П. Цього року вродило і на літературній ниві : до виходу літературного альманаху «Степ» // Народне слово. – 1993. – 12 жовтня. – С.3
Селецький П. "Ще для розпачу рано...": Поезія/ П. Селецький // Київ. -2008. -№ 1. - С. 132-140

Публікації про життя і творчість:
Барабаш С. Про "Осіннього звіра " Петра Селецького і не тільки ...: На здобуття обласної літературної премії імені Є. Маланюка/ С. Барабаш // Кіровоградська правда. -2004. -13 січня. - С.3
Барабаш С. «…Чи листок мій шелесне кому ?» : Літературна критика П.Селецького //Степ. – 1993. - № 1.- С.73-75
Барабаш С. «Ще маю мить піймати смисл у слові…» : Про нову збірку П.Селецького «Місто без імені» //Народне слово. – 1994. – 29 грудня. – С.3
Визначено лауреатів обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. -2004. -15 січня. - С.1
Гончаренко В. Вогонь калини і зорі : До виходу книги П.Селецького «Незгасний вогонь» //Кіровоградська правда. – 1988. – 11 вересня.- С.3
Гончаренко В. Триптих зболілої душі : Нова книга П.Селецького «Заклання ночі» //Вечірня газета.- 1996. – 31 травня. – С.5
Корінь А. Джерело «святої води» : Про творчість П.Селецького, В.Бондаря, В.Вакулича //Кіровоградська правда. – 1993. – 6 лютого.- С.3
Корінь А. Портрет на фоні нової книги : Про книгу П.Селецького «Місто без імені» //Кіровоградська правда. – 1994. – 29 грудня.-С.3
Корінь А. «У сяйві слова, зрослого зі спраги» : Презентація книги П.Селецького //Вечірня газета. – 1996. – 12 листопада. – С.8
Кримський А. Повернення на кола:Пое про поета [про творчість Петра Селецького]//Кіровоградська правда.- 2001.- 22 травня .- С.3
Куманський Б. Премії імені поета-земляка вручено/ Б. Куманський // Народне слово. -2004. -3 лютого. - С. 1
Орел С. Рецепт від національного недокрів‘я - у творах Маланюка/ С. Орел // Вечірня газета. -2004. -6 лютого. - С.5
Шевченко Г. Петро Селецький : "Вічна дорога до себе"/ Г. Шевченко // Кіровоградська правда. -2006. -10 серпня. - С. 3

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх