26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Журба Тамара Гнатівна

Журба Тамара Гнатівна

Журба Тамара Гнатівна народилася 16 січня 1939 року у місті Зеленому на Дніпропетровщині.

Поетеса, член Спілки письменників України (з 1983 р.). Після закінчення середньої школи за комсомольською путівкою поїхала на новобудови Донбасу, де працювала до 1958 р. Повернувшись на Криворіжжя, була помічником машиніста екскаватора на металургійному комбінаті, працювала на будівельних майданчиках. З 1968 р. із сім'єю проживає в с. Іванівка Долинського району. Працювала бібліотекарем та вихователькою дитячого садка. У кінці 1990 р. тимчасово виїжджала на проживання в Аргентину. Нині на пенсії.

Друкується з 1971 р. Авторка поетичних книг «Дотиком серця» (1979), «Лагідна земля» (1882), «Жіноча розмова» (1987), «Зимова флейта» (2004), книги поезій для дітей «Звідкіля ти, журавлятко?» (2002).

Учасниця VI Всесоюзної наради молодих літераторів. За збірку «Лагідна земля» нагороджена обласною премією імені Ю. Яновського.

За збірку «Зимова флейта» в 2004 році удостоєна обласної літературної премії ім. Є. Маланюка.


Твори:

Журба Т.Г. Вірші : День поезії //Кіровоградська правда. – 1987. – 12 квітня. – С.3
Журба Т.Г. Звідкілля ти, журавлятко ? : Вірші / Худож.О.О.Зибайлов. -Кіровоград: ВАТ "Кіровоград.вид-во", 2002. -12 с. : іл..
Журба Т.Г. Зимова флейта : Поезії / Т.Г. Журба; Вступ. слово В.Бондаря. -Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2004. -117 с. : портр.
Журба Т. "А як там у Іванівці?..": Вірші/ Т. Журба // Народне слово. -2006. -22 квітня. - С. 2
Журба Т.Г. З нової книги поезій " Зимова флейта ": Вірші/ Т. Журба // Кіровоградська правда. -2004. -20 січня. - С.3
Журба Т.Г. Зоря зоріє: Вірш // Народне слово. -2002. -21 травня. - С.3

Публікації про життя і творчість:
Базилевський В. Флейта - ім‘я жіноче/ В. Базилевський // Літературна Україна. -2004. -2 грудня. - С. 6 ; 9 грудня
Вірність темі : Бесіда кореспондента з поетесою, лауреатом обласної комсомольської премії Т.Журбою // Кіровоградська правда. – 1983. – 1 липня. – С.1
Вручено премію імені Євгена Маланюка // Народне слово. -2005. -5 лютого. - С. 1
Гончаренко В. «Сонячний промінь у холодній воді, або Несподіване інтерв’ю з уяви» //Народне слово. – 1999. – 16 січня. – С.3
Клочек Г. Тамарі Журбі – 50 //Кіровоградська правда. – 1969. – 15 січня. - С. 3
Корінь А. Лагідна земля Тамари Журби : 60 – річчя з дня народження //Кіровоградська правда. – 2000. – 16 січня. – С.4
Корінь А. Несподіваний візит, або роздуми навколо гілочки полину //Кіровоградська правда. – 2000. – 9 листопада. – С.3
Корінь А. Тамара Журба «Не стають королями поети» //Народне слово. – 1996. – 24 лютого. – С.5
Левочко В. Земне тепло : Штрихи до портрета поетеси Т.Журби // Кіровоградська правда. – 1982. – 3 жовтня. – С.3
Названо лауреатів премії імені Є. Маланюка // Народне слово. -2005. -15 січня. - С. 1
Нові лауреати - Тамара Журба і Віктор Погрібний: Визначено переможців обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2004 рік // Кіровоградська правда. -2005. -18 січня. - С. 1
Нові члени Спілки письменників : До спілки письменників прийняті наші земляки Т.Журба, Г.Клочек, Ф.Непоменко //Кіровоградська правда. – 1983. – 18 грудня. – С.1
Панченко В. Материк Тамари Журби //Кіровоградська правда. - 1987. – 20 вересня. – С.3
Премія імені Євгена Маланюка // Літературна Україна. -2005. -10 лютого. - С. 2
Слово лауреатам премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. -2005. -8 лютого. – С. 2
Степові кларнети :Твори письменників Кіровоградщини //Кіровоградська правда. – 1986. – 1 лютого. – С.3
Ткаченко Н. Біль життя : Творчість поетеси Тамари Журби із с. Іванівка Долинського району // Поезія- 88 :Збірник. Вип.1. – К., 1988.- С. 218-220

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх