26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Берізка Галина Спиридонівна

Берізка Галина Спиридонівна

Берізка Галина Спиридонівна (Шарандак-Бровченко) народилася 17 вересня 1920 року в с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області.

Член Національної спілки письменників України (1999). До початку Великої Вітчизняної війни навчалась в Одеському держуніверситеті на філологічному факультеті. Перебуваючи на окупованій території, 6 листопада 1943 року заарештована гестапо в місті Гайвороні за участь в Організації українських націоналістів. У Молдові втекла з гестапо (1944). 20 березня 1946 року на третьому курсі ОДУ заарештована органами МВС, засуджена до 10 років таборів каторги. Покарання відбувала в Норильську, у 1955 році звільнена, але до кінця 1957 року була на становищі політичного висланця без права виїзду. Всі подальші роки працювала в Могильненській середній школі вчителькою української мови та літератури. З 1976 року - на пенсії.

Вірші пише з середини 1930-х років. Перші публікації - в газеті «Літературна Україна» (1959). Друкувала вірші у щоквартальнику «Поезія» (1989 і 1996), збірниках «З облоги ночі» (1993), оповідання і спогади у книзі Олеся Волі «Мор» (1993).

Автор поетичних збірок «Недоспалені листи» (у книзі «Час збирати каміння», 1997), «Вибране» (2000), «Про все пам'ятаю» (2003) та прози «Сакраменто» (2004).

Лауреат літературної премії ім. Валерія Марченка.

У 2005 році за книгу прози «Сакраменто» удостоєна обласної літературної премії ім. Є. Маланюка.

Померла у вересні 2007 року.


Твори:

Берізка Г.С. Бувальщини: Брат Коля; Зустріч/ Г. Берізка // Літературна Україна. -2003. -10 квітня. - С.4
Берізка Г.С. Вибране : Вірші різних років / Г.С.Берізка. -Слов`янськ : Б.в., 2000. -71 с.
Берізка Г.С. Вірші/ Г.С. Берізка // Вечірня газета. -2004. -5 березня. - С. 6
Берізка-Бровченко Г.С. Дума про епоху: Мемуари/ Г. Берізка-Бровченко // Народне слово. -2005. -27 вересня. - С. 4; 29 вересня. - С. 4
Берізка Г.С. «О, якби ми були не раби…» : Вірші // Вечірня газета. – 2000. – 26 травня. – С.7
Берізка Г.С. Пісні невільниці : Вірші / Г.С. Берізка. -Гайворон : Б.в., 2007. -32 с.
Берізка Г.С. Про все пам`ятаю : Поезії різних років / Г.С. Берізка. -Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2003. -141 с.
Берізка Г.С. Спомин про Тереня Масенка : До 30-х роковин від дня смерті поета // Вечірня газета. – 2000. – 28 липня. – С.6
Берізка Г.Г. Сукні : Оповідання. Галині Берізці – 8 // Народне слово. – 2000. – 14 вересня. – С.3

Публікації про життя і творчість:
Барабаш С. "Коли ти маєш божу іскру в серці...": На здобуття літературної премії імені Є.Маланюка/ С. Барабаш // Народне слово. -2006. -12 січня. - С. 3
Бондар В. Тюремна Одіссея українського інтелігента/ В. Бондар // Кіровоградська правда. -2008. -18 листопада. - С. 6
Вшанували лауреатів літературної премії // Народне слово. -2006. -4 лютого. - С. 1: портр; Кіровоградська правда. -2006. -7 лютого. - С. 3
Гуцалюк О. Березка с несгибаемым характером/ О. Гуцалюк // Украина-центр. -2005. -16 сентября. - С. 7
Нові лауреати обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Кіровоградська правда. -2006. -17 січня. - С. 1: фото; Народне слово. -2006. -17 січня. - С. 1

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх