24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Кердіваренко Олександр Федорович

Кердіваренко Олександр Федорович

Олександр Федорович Кердіваренко народився в селі Станкуватому Вільшанського району, що на Кіровоградщині, 28 червня 1937 року. У 1966 р. закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту, у 1979 р. – Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Працював у партійних органах.

Має 23 роки журналістського стажу. Працював у районній пресі, з 1985 р. до 1991 р. – редактор обласної газети «Кіровоградська правда», завідуючий відділом цієї газети. З 1985 р. до 1992 р. був головою обласної організації Спілки журналістів України. З 2003 р. – на заслуженому відпочинку.

Неодноразово ставав лауреатом конкурсу «Кращий журналіст Кіровоградщини». Нагороджений кількома медалями, Грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Національної спілки журналістів України. Заслужений журналіст України (1998 р.).

Його перу належать книги: «Йдучи в незвідані краї», «Дні білих камінців», «А жито половіло…», «Візит до президента», «Відпочинок з бараном», «Село – мій ревний біль». Книга «Дні білих камінців» - перша прозова книга автора. Упорядник кількох книжок про відомих хліборобів Кіровоградщини, зокрема книги «О. В. Гіталов».

Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка 2009 року за книгу «Село – мій ревний біль» в номінації публіцистика.


Твори:

1. Кердіваренко О.Ф. А жито половіло : [ повісті та оповідання ]/ О.Ф Кердіваренко. - Кіровоград : Степ, 2007. - 152 с.

2. Кердіваренко О.Ф. Відпочинок з бараном : Гумор / О.Ф. Кердіваренко. - Кіровоград : Степ, 2006. - 127 с.

3. Кердіваренко О.Ф. Візит до президента : Гумор / О.Ф. Кердіваренко; Вступне слово В. Погрібного. - Кіровоград : Степ, 2005. - 119 с. : портр.

4. Кердіваренко О.Ф. Дні білих камінців : Повісті / О.Ф. Кердіваренко ; Вступне слово В. Погрібного. - Кіровоград : Степ : ПВЦ "Мавік", 2006. - 215 с.

5. Кердіваренко О.Ф. Йдучи в незвідані краї : лірика, гумор і сатира / О.Ф Кердіваренко. - Кіровоград : Степ, 2008. - 112 с.

6. Кердіваренко О. Оса: Усмішка / О. Кердіваренко // Кіровоградська правда. - 2005. - 27 грудня. - С. 3: портр.

7. Кердіваренко О. Село – мій ревний біль : публіцистика . - Кіровоград : «Степ», 2007. - 120 с.

8. Кердіваренко О. Хустка / О. Кердіваренко // Кіровоградська правда. - 2009. – 11 грудня. - С. 11.

Публікації про життя і творчість:

1. Бондар В. Вкотре про "ідіотизм сільського життя": на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка / В. Бондар // Народне слово. - 2010. – 12 січня. - С. 7

2. Висунуто претендентів на здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. -2008. - 20 листопада. - С. 2

3. Горчар К. О. Кердіваренко: "Село - мій ревний біль": на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка / К. Горчар // Кіровоградська правда. - 2010. -12 січня. - С. 6.

4. Його життя - легенда // Народне слово. - 2009. - 28 травня. - С. 5, 7.

5. Макей Л. Чарівний світ болгарського села / Л. Макей // Народне слово. -2008. – 25 листопада. - С. 3

6. На здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. - 2009. - 5 листопада. - С. 2.

7. "Стежина. Літературний часопис" : випуск 148-й / В. Погрібний // Кіровоградська правда. - 2008. - 27 червня. - С. 14.

8. "Стежина. Літературний часопис": випуск 159-й // Кіровоградська правда. - 2009. - 27 жовтня. - С. 7.

9. Цибульський М. Візит до гумору Олександра Кердіваренка / М. Цибульський // Народне слово. - 2006. - 26 січня. - С. 4

10. Цибульський М. Після "Візиту до президента" - "Відпочинок з бараном"/ М. Цибульський // Народне слово. - 2007. - 23 січня. - С. 3.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх