24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Обжелян Юрій Васильович

Обжелян Юрій Васильович

 

Юрій Васильович Обжелян народився 8 травня 1962 року в смт. Добровеличківка на Кіровоградщині, тут пройшло його дитинство, тут він із золотою медаллю закінчив середню школу, згодом навчався у Московському університеті імені Ломоносова (механіко-математичний факультет), з четвертого курсу був призваний на службу в радянську армію, служив у Бєлгороді та Митищах (Росія), але після демобілізації до університету вже не повернувся і завершував освіту у Миколаївському педінституті. По закінченні навчання разом з дружиною працював вчителем математики у Липняжці, неподалік від рідного селища. У 1994 році заочно закінчив Літературний інститут імені Горького у Москві.

Перші літературні твори писав російською мовою, але на обласний літературний конкурс імені Валерія Гончаренка Обжелян подав оповідання українською мовою, і потім вже писав рідною мовою. Його перша книга «Побратими» (Кіровоград, ПВЦ «Мавік», 2001 р.) принесла йому і звання лауреата, і членство у Національній спілці письменників України.

Творча праця Юрія Васильовича йшла поруч з педагогічною. Разом із дружиною Ларисою Юрій Обжелян належав до вчителів, якого любили та поважали усі школярі Липнязької загальноосвітньої школи. Його учні не раз перемагали на районних і обласних змаганнях та їздили в столицю як кращі математики і спортсмени – їхній вчитель все життя активно займався легкою атлетикою і боротьбою. А у вільні від шкільних уроків, від громадської діяльності (депутат районної ради, член Української народної партії) та від селянської праці години – писав кіносценарії про життя і творчість українських композиторів ХVIII століття - Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, за якими було створено два фільми (один чотирисерійний - «Таємниця маестро», другий двосерійний - «Таємний гвардієць імператриці»).

У творчій спадщині Юрія Обжеляна є й інші кіносценарії («Архів д’Еона», «Козацькі шаблі», «Після війни»), оповідання історичні й фантастичні, роман про сучасність «Останній караван». У рукописах ці твори були двічі відзначені на конкурсі «Коронація слова» (2001 р. – третя премія, 2003 р. – дипломант).

16 лютого 2012 року внаслідок хвороби перестало битись його серце. Книгу Ю. Обжеляна «Останній караван» видано видавничим центром «МАВІК» вже у 2012 році з передмовою В. Бондаря «Лицарський стиль Юрія Обжеляна». До книги увійшли одноіменний роман, кіносценарій «Після війни» та оповідання «Силіконове безсмертя». Кіровоградське обласне літературне об’єднання «Степ» висунуло книгу на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка.

У 2012 році Ю.В. Обжелян став лауреатом обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (посмертно), це передбачено положенням про премію, в номінації «Проза».

 

 

 


Твори:

 

Обжелян Ю. Побратими : Оповідання / Юрій Обжелян. - Кіровоград : ПВЦ "Мавік", 2001. - 83 с . - (Сер. "Літ. конкурс ім. В. Гончаренка").

Обжелян Ю. Останній караван : [ книга прози ] / Юрій Обжелян; вступне слово В. Бондаря. - Кіровоград : ПВЦ "Мавік", 2012. - 287 с.

Обжелян Ю. Оаза процвітання і достатку : фантастичне оповідання // 20х20. Письменники сучасної Кіровоградщини. Кіровоград; видавництво «Антураж А», 2004 . – С.134

 

 

 

Публікації про життя і творчість:

 

"Коронація слова" : ІІ премія – Юрій Обжелян"Останній караван"; Олександр Жовна - номінант за сценарій "Дорога" // Кіно-коло. - 2002. - весна (13). - С. 172.

20х20. Письменники сучасної Кіровоградщини. Кіровоград; видавництво «Антураж А», 2004 . – С.134

Визначились лауреати премії Маланюка // Новини Кіровоградщини. - 2013. – 24 січня. - С. 1

Вручено літературні премі ім. Є. Маланюка // Народне слово. - 2013. - 7 лютого. - С. 1 : фото. кол.

Вручено літературні премії ім. Є. Маланюка // Народне слово. - 2013. - С. 1

Корінь А. Він був і лицарем, і побратимом / А. Корінь // Народне слово. - 2012. - 17 травня. - С. 10: фото

Лебедик В. Радість нових лауреатів / В. Лебедик // Кіровоградська правда. - 2013. - 8 лютого. - С. 10 : фото

Левінська А. Цьогорічні "степові орли" знайшли своїх власників [Текст] / Алла Левінська // Новини Кіровоградщини. - 2013. - 7 лютого. - С. 2 : фото

Любарський, Р. "Останній караван" вирушив у путь [Текст] / Р. Любарський // Народне слово. - 2012. - 13 грудня. - С. 10 : фото

Названі переможці обласної премії // Кіровоградська правда. - 2013. - 22 січня. - С. 3

Названо претендентів на здобуття обласних премій // Народне слово. - 2012. – 8 листопада. - С. 6

Нові члени Національної спілки письменників України // Народне слово. - 2004. -22 травня. - С. 1 : портр.

Обжелян Ю. Споріднені душі : підсумки літературного конкурсу / Ю. Обжелян // Західний регіон . - 2006. - 8 червня. - С. 2-3

Обжелян Ю. "Ми тут живемо й цим пишаємось" [Текст] / Ю. Обжелян // Кіровоградська правда. - 2006. - 10 червня. - С. 3

Определены лауреаты областной литературной премии имени Евгения Маланюка // Первая городская газета. - 2013. - 24 января. - С. 10 : фото

Погрібний В. Юрій Обжелян - переможець конкурсу "Коронація слова" [Текст] / В. Погрібний // Кіровоградська правда. - 2002. - 10 січня. - С. 2

Френчко Л. "Згадаймо його, побратими !"/ Л. Френчко // Ведомости Плюс. - 2012. – 1 июня. - С. 8: фото

Царук А. Останній караван Юрія Обжеляна / А. Царук // Кіровоградська правда. - 2013. - 15 січня. - 6 : фото

Члени обласного літоб‘єднання "Степ" - українські письменники // Кіровоградська правда. - 2004. - 14 грудня. - С. 3: фото

Юрій Обжелян // Народне слово. - 2012. - 1 березня. - С. 9: фото

Юрій Обжелян [некролог] // Літературна Україна. - 2012. - 15 березня. - С. 13: фото

 

 

 

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх