21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Михида Сергій Павлович

Михида Сергій Павлович

 Михида Сергій Павлович — український літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури, проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка (далі – КДПУ ім. В. Винниченка).

Народився С. П. Михида в с. Куцівка Новгородківського району Кіровоградської області.

Отримав вищу освіту в КДПУ ім. В. Винниченка. У 1995 році захистив дисертацію на тему: "Конфлікт у драмах В. Винниченка: змістові домінанти і поетика" в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. З 1996 року старший викладач, доцент, професор кафедри української літератури КДПУ ім. В.Винниченка. У 2006-2008 роках - помічник ректора. З 2008 року і до сьогодні — проректор з науково-педагогічної та виховної роботи.

На факультеті філології та журналістики Кіровоградського педагогічного університету ім. В. Винниченка викладає дисципліни: «Вступ до літературознавства», «Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття», «Історія української літератури ХХ ст.»; спецкурси: «Психопоетика», «Особливості художнього мислення В. Винниченка-драматурга»; спецсемінар «Літературознавчі технології ХХ ст.».

У сфері наукових інтересів: історія української літератури доби модернізму, проблеми психології творчості, її трансформація у психопоетику – галузь літературознавства, яка сприяє реконструкції психічної структури особистості письменника та виявлення особливостей її кореляції з поетикою творчості митця в цілому й окремого літературного твору, зокрема.

Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка 2013 року в номінації „Літературознавство та публіцистика” за книгу «Психопоетика українського модерну: проблема реконструкції особистості письменника».


Твори:

Публікації про життя і творчість:

 Психопоетика українського модерну: Проблема реконструкції особистості письменника / С. Михида. – Кіровоград: "Поліграф – Терція", 2012. – 352 с.

Слідами його експериментів. Змістові домінанти та поетика конфлікту в драматургії Володимира Винниченка : монография / С. П. Михида. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2002. – 192 с.

Історія української літератури кінця XIX – початку XX століття: [навч. посіб.-хрестом.] / С.П. Михида. – Кіровоград, 2010

Михида С. П. Реконструкція психологічних портретів українських письменників кінця XIX – початку XX ст. на основі мегатексту: автореф. дис. д-ра філол. наук : 10.01.01, 10.01.06 / С. П. Михида; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2013. – 40 c. – укp.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх