25 БЕРЕЗЕНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Оверченко Кость Гаврилович

Оверченко Кость Гаврилович

Оверченко Кость Гаврилович народився в місті Новогеоргіївську (нині м. Світловодськ) Кіровоградської області 22 травня 1920 року.
Коли навчався на першому курсі філфаку Дніпропетровського університету, призвали до лав Червоної Армії. В перші дні війни, в Естонії, отримав бойове хрещення. Потрапив у полон, у концтабір Саласпілс, звідки втік. Воював у партизанському загоні.
Після війни досконало оволодів латиською мовою, став неперевершеним перекладачем і – українським поетом. Друкували його вірші як у дитячому журналі “Жовтеня”, так і в газетах Києва і Полтави. Листувався з Павлом Тичиною, Петром Панчем, Леонідом Первомайським. Писав вірші і на фронті.
Після війни очолив міську бібліотеку в Єлгаві. Його твори друкувалися в багатьох газетах : “Кіровоградська правда”, “Літературна Україна”, “Молодь України”; журналах “Вітчизна”, “Дніпро”, “Барвінок”, “Малятко”; альманахах “Сузір’я”, “Степ”. Член Кіровоградського обласного літоб’єднання “Степ”.
Окремими книжками були видані у перекладі українською "Латиські народні казки", повісті А. Лієлайса "Каравели виходять в океан", Л. Вацземнієкса "Лівсальські хлопчаки" та ін.
Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка 2008 року за переклад українською мовою творів поетів Латвії «Латвія поетична : Поети Латвії в українському перекладі» в номінації «Переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову)».
Проживає в місті Єлгаві.
До збірки «Латвія поетична» ввійшли переклади українською мовою творів найкращих авторів, над якими К.Оверченко працював декілька десятиліть.
Тут зібрані переклади творів півсотні різних латиських поетів - від уславлених класиків до тих, хто сьогодні продовжує надихати шанувальників поетичного слова.


Твори:

Оверченко К. Дайни : Поезії //Вечірня газета. – 2000. – 29 вересня. – С.13
Оверченко К. Ліричні рядки: Поезії/ К. Оверченко // Народне слово. -2003. -22 травня. - С. 3
Оверченко К. Нині звістку скорботну: Вірш/ К. Оверченко // Народне слово. -2002. -21 травня. - С.3
Оверченко К. О, як тоді співали солов' ї ... : Поезії / Кость Оверченко; Вступне слово А.Павленка. -Рига : DIAC, 2005. -295 с. : портр.
Оверченко К. Під білим снігом сплять лани : Вірш /// Кіровоградська правда. – 2000. – 29 серпня. – С.3
Оверченко К. Рядки, написані нещодавно/ К. Оверченко // Кіровоградська правда. -2006. -24 січня. - С. 3
Оверченко К. Я родом звідти, де Дніпро тече... : Збірник віршів / Кость Оверченко. -Рига : DIAC, 2006. -160 с.

Публікації про життя і творчість:

Висунуто претендентів на здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. -2008. -20 листопада. - С. 2
Гармазій Н. Кость Оверченко - перекладач/ Гармазій Н. // Народне слово. -2008. -9 вересня. - С. 3
Гармазій Н. "Я родом звідти, де Дніпро тече..."/ Н. Гармазій // Народне слово. -2007. -20 лютого. - С. 3
Додалося до гурту маланюківців // Кіровоградська правда. -2009. -6 лютого. - С. 1
Корінь А. "Латвія поетична" - вустами земляка Костя Оверченка: Обговорюємо твори, висунуті на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка/ А. Корінь // Кіровоградська правда. -2009. -13 січня. - С. 5
"Латвія поетична" Костя Оверченка // Народне слово. -2008. -30 вересня. - С. 4
Лісниченко Ю. "Степові орли" високого літературного лету/ Ю. Лісниченко // Вечірня газета. -2009. -13 лютого. – С. 3
Макей Л. Премія Євгена Маланюка - достойним!/ Л. Макей // Народне слово. -2009. -5 лютого. - С. 1, 2
Павленко А. Щедрий талант: Костю Оверченку - 85/ А. Павленко // Кіровоградська правда. -2005. -2 липня. - С. 3
"Усім, хто мене знає і пам‘ятає ...": Вірші/ П. Ткачук // Народне слово. -2004. -7 лютого. - С.2: фото

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх