26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Царук Антоніна Петрівна

Царук Антоніна Петрівна

Царук Антоніна Петрівна народилася 9 травня 1961 року в смт. Компаніївка Кіровоградської області. Після закінчення Компаніївської середньої школи і філологічного відділення Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна розпочала трудову діяльність у Кіровоградському машинобудівному технікумі. З 1983 р. працює в КІСМі, нині - Кіровоградському національному технічному університеті викладачем кафедри суспільних наук та документознавства. Аспірантка кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка. Коло наукових інтересів – поетика твору, літературне краєзнавство.

Член обласного літературного об'єднання «Степ». Член Національної спілки письменників України (2011).

Автор книг для дітей дошкільного, молодшого шкільного та середнього віку: «Онучечка-чомучечка» (2006), «Гостював у Літа Дощик» (2007), «Відважне мишеня» (2007), «Майже вчений» (2008), «Як Петрик стежину пас» (2009), «Проліскові дзвони» (2013), п'єси-казки «Земля Світлячків» (2008) за мотивами однойменної повісті-казки В. Близнеця. П'єса ставилася самодіяльними шкільними театрами ЗОШ №24 та №30 міста Кіровограда, брала участь у конкурсі «Степові джерела». Автор поетичної збірки «Мовчання бруньки» (2012).

Маю понад сотню різножанрових публікацій – вірші, оповідання, критичні та літературознавчі статті, есеї, публіцистика в часописах «Стежина» і «Вежа», в обласних і всеукраїнських газетах «Народне слово», «Кіровоградська правда», «Молодіжне перехрестя», «Сільські вісті плюс», «Газета для жінок». Друкувалася в колективних альманахах за кордоном «Планета Ялмез» і «Мы все из колыбели с названьем светлым Русь» (Санкт-Петербург). Твори увійшли до хрестоматії «У барвистому віночку» (Київ, 2012), літературно-критичні статті - у «Блакитні вежі» (Кіровоград, 2011), літературознавчі – до наукових збірників Луганська, Миколаєва, Ужгорода, Ізмаїла та ін.

Автор переспіву на українську мову мюзиклів Ж. Пресгурвіка «Ромео і Джульєтта» та Коччіанте «Notr Dam de Paris» - в українській версії «Долаючи смерть» і «Легенда собору Нотр Дам», які з успіхом презентувалися на сцені обласної філармонії (режисер Лариса Гайдай) за участю студентів мистецького факультету КДПУ ім. В. Винниченка та заслуженого артиста України С. Дьоміна.

За участю Царук А.П. неодноразово проводились радіо- та телепередачі, зустрічі з читачами та юними обдаруваннями в бібліотеках, школах, музеях, дитячих садках, університетах. На вірші поетеси композиторами області написано кілька десятків пісень.

Двічі була переможцем обласного літературного конкурсу «Сокіл степів» - 2009 року в номінації «Літературознавство і літературна критика», 2010 року в номінації «Поезія».

Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2015) за книгу поезій «Мовчання бруньки»

 

 


Твори:

Царук А. П. Онучечка-чомучечка : Вірші, загадки / А. П. Царук. – Кіровоград: КОД, 2006. – 26 с. : іл. – (Сер. Юному читайлику)

Царук А. П. Відважне мишеня : Вірші. Загадки. Казки / А. П. Царук. – Кіровоград: КОД, 2007. – 31 с. : іл. – (Сер. Юному читайлику)

Царук А. П. Земля світлячків : п'єса-казка за мотивами однойменної повісті-казки В. Близнеця / А. П. Царук. – Кіровоград: КОД, 2008. –39 с.

Як Петрик стежину пас : вірші, казки, загадки, оповідання / А. П. Царук ; передм. В. Погрібного ; іл. М. Гудзенко. – Кіровоград : Степ, 2009. – 124 с. : іл.

Царук А. П. Мовчання бруньки. Поезії / А. П. Царук ; ред. та вступ. ст. О. Кердіваренка. – К іровоград : Видавець Лисенко В. Ф., 2012. – 107 с.

Царук А. П. Проліскові дзвони : збірка віршів для дітей / А. П. Царук; [ред. В. Бондар] . – Кіровоград : ПВЦ "Мавік", 2013. – 86 с

Степ № 2 : літературно-мистецький та громадсько-публіцистичний журнал / ред. В. Погрібний ; [худож. А. Надєждін] . – Кіровоград : Степ, 2013. – 75 с. : фото. кол, портр.

 

 

Публікації про життя і творчість:

Публікації про життя і творчість А. Царук

"Згадаймо час соборів кафедральних" // Украина-Центр. – 2013. – 28 марта. – С. 23: фото

"Стежина. Літературний часопис" : Випуск 145-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 22 лютого. – С. 14

"Стежина. Літературний часопис" : Випуск 151-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 30 вересня. – С. 6

"Стежина. Літературний часопис" : Випуск 160-й / В. Погрібний [та ін.] // Кіровоградська правда. – 2009. – 24 листопада. – С. 7

Визначено кандидатури номінантів, яких допущено до конкурсу на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2014. –4 грудня. – С. 14

Два відгуки на дві книжки // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 26 квітня. – С. 9

Корінь А. Із світлячком на долоні / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2011. – 17 травня. – С. 7

Корінь А. Ніжнотонні слова / А. Корінь // Народне слово. – 2012. – 23 лютого. – С. 10 : фото

Корінь А. Цю любов убрід не перейти / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2013. – 26 березня. – С. 5: фото

Легка В. Казковий дивосвіт Антоніни Царук : На здобуття обласної літературної премії імені Є.Маланюка / В. Легка // Народне слово. – 2010. – 6 січня. – С. 13

Любарський Р. Коли розпукується брунька / Р. Любарський // Народне слово. – 2013. – 4 квітня. – С. 10

Любарський Р. Парад поетичних планет / Р. Любарський // Народне слово. – 2013. – 21 листопада. – С. 10: фото

Попович Л. Кіровоградські письменники ввійшли в хрестоматію / Л. Попович // Кіровоградська правда. – 2012. – 11 вересня. – С. 6: фото

Пташник Т. Мовчання бруньки / Т. Пташник // Наше місто. – 2013. – 11 квітня. – С. 3

Царук А. Як Петрик стежину пас / А. Царук // Освітянське слово. – 2009. –жовтень. – С. 8

Шпирко О. "Я вам дарувала вірші..." : На здобуття премії ім. Є. Маланюка / Оксана Шпирко // Народне слово. – 2013. – 28 листопада. – С. 7

 

 

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх