21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Кримський Анатолій Анатолійович

Кримський Анатолій Анатолійович

Кримський Анатолій Анатолійович – патріарх літератури рідного краю, відомий поет, прозаїк, лікар, гуморист. Племінник письменника Андрія Кримського. Народився 7 серпня 1938 року в с. Триліси Олександрівського району Кіровоградської області. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського медичного училища. Згодом закінчив Харківський медичний інститут. Працював лікарем швидкої медичної допомоги спочатку у м. Харкові, а потім у м. Кіровограді та головним лікарем дільничної амбулаторії в рідному селі Трилісах.

Поезії і прозу пише з юнацьких літ. Автор поетичних збірок «Перша краплина» (1976), «Погляд крізь відстань» (1993), «Вічний водограй» (1993), збірки поезії, прози і драматургії «Недогризки душ» (2000), «Не всі рани гояться» (2002), книги літературних пародій «Поет на груші» (разом з С. Колесниковим, 1995), повісті «Борис – ім'я Християнське» (2004). Його вірші надруковані у посібнику з літератури рідного краю «Із цілющих джерел рідного краю» (1999), вірші та проза – в альманасі «Вічна любов» (2010).

У співавторстві з дочкою, письменницею Іриною Кримською побачила світ збірка поезій «Прощення у Господа молю» (2012). Назва книги говорить сама за себе: тут вірші про духовність, шлях до Бога.

Ще одна книга Анатолія Кримського «Галопом по хайвеях»(2011) вийшла у співавторстві з його давнім приятелем письменником Сергієм Колесниковим. Це збірка літературних пародій.

Вірші А. Кримського перекладені англійською та російською мовами.

А понад 20 віршів поета, покладених на музику композиторами К. Шутенком і П. Лойтрою, стали піснями.

Анатолій Анатолійович – член Національної спілки письменників України, Конгресу літераторів України та редколегії газети «Література та життя» (м. Київ), Міжнародного співтовариства письменницьких спілок, Міжрегіональної спілки письменників України, Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» (з 1962). Почесний голова Кіровоградської обласної організації Конгресу літераторів України, художній керівник Олександрівського районного літературно-мистецького об’єднання «Крила».

А. Кримський – лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка в номінації «проза» (у тому числі драматичні твори і переклади) 2014 року за книгу «Обрубані рамена».


Твори:

Кримський А. Край моїх надій: Вірші. Поеми. Пісні. Літературні пародії / А. Кримський; авт. передм. Віктор Лисенко. – Кіровоград: КОД, 2003. – 176 с.: портр, фото.

Кримський А. Не всі рани гояться / А. Кримський. – Кіровоград: КОД, 2002. – 79 с.

Кримський А. Не здаюся відчаю: Вірші / А. Кримський // Кіровоградська правда. – 2003. –29 липня. – С. 3: портр.

Кримський А. Світ вечорових сутінків [Текст]: Поезії / А. Кримський. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2004-2005. – 63 с.

Кримський А. А. Борис – ім’я християнське / А. Кримський; ред.: О. Корнілов; іл.: М. Стасюк; фот.: О. Кравченко. – Олександрівка: Діа-плюс, 2004. – 225 с.: фото. кол.

Кримський А. А. Недогризки душ: (Поезії, проза, драматургія) / А. Кримський. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2000. – 120 с.: портр.

Кримський А. А. Обрубані рамена: поезії, проза / А. Кримський. – Кіровоград: Видавець Лисенко В. Ф., 2013. – 355 с.: портр., фото

Кримський А. А. Перша краплина: Поезії / А. Кримський. – Х.: Прапор, 1976. – 21с.

Кримський А. А. Погляд крізь відстань [Текст]: Поезії / А. Кримський. – Кіровоград: Вечірня газета, 1993. – с. 3

Кримський А. А. Поет на груші: Літературні пародії / А. Кримський, С. Колесников. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1995. – 47 с.

Кримський А. А. Прощення в Господа молю: (поезії) / А. Кримський, І. Кримська. – Кіровоград: Імекс – ЛТД, 2012. – 91 с.: кол. іл.

Кримський А. А. Ярославль мудрий: Художньо-документальна повість / А. Кримський; Ред. Олег Корнілов. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2005. – 118 с.: кол. іл, фото.

Літературна Кіровоградщина [Текст] = Литературная Кировоградщина: поезія, проза, гумор, сатира, публіцистика: альманах / Алла Ковалішина [та ін.]; укл. Н. І. Бідненко; Кіровоградська обл. організація Конгресу літераторів України. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2010. – 202 с.: портр. – Текст: укр., рос.

Публікації про життя і творчість:

15 х 15: Письменники Приінгулля [Текст]: Автобіобібліографічний довідник/ Укл. В. Бондар. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1999. – 63 с.

Брунька Р. Обласному осередку Конгресу літераторів України два роки/ Р. Брунька // Кіровоградська правда. – 2010. – 13 серпня. – С. 10

Визначено кандидатури номінантів, яких допущено до конкурсу на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2014. – 4 грудня. – С. 14

Корж О. Таємниці Анатолія Кримського/ О. Корж // Народне слово. – 2012. – 2 серпня. – С. 10: фото

Корінь А. «Найпресвященніша земля моєї України»/ А. Корінь // Народне слово. – 2012. – 30 серпня. – С. 10

Красавіна С. Вручення премії імені Маланюка/ С. Красавіна // Народне слово. – 2015. – 5 лютого. – С. 1: фото. кол.

Левочко В. «Конгресмени» під однією обкладинкою/ В. Левочко // Кіровоградська правда. – 2009. – 8 вересня. – С. 5

Левочко В. «Пишу, как дышу, как умею»/ В. Левочко // Ведомости Плюс. – 2010. – 25 июня. – С. 8

Левочко В. З вірою в Бога і поповненням книжкової полиці/ В. Левочко // Кіровоградська правда. – 2012. – 23 серпня. – С. 10: фото

Могилюк В. Пародійно-породиста ветеринарія: антипародія/ В. Могилюк // Вежа. – 2002. – № 12. – С. 254-256.

Нові видання [збірка поезій Анатолія та Ірини Кримських «Прощення у Господа молю»] // Народне слово. – 2012. – 14 червня. – С. 10: фото

Стежина. Літературний часопис: Випуск 164-й // Кіровоградська правда. – 2010. – 18 травня. – С. 7

Шпирко О. Рамена Анатолія Кримського/ О. Шпирко // Народне слово. – 2014. – 13 листопада. – С. 9

Юрченко А. «Заблукала осінь в нивах»/ А. Юрченко // Народне слово. –2013. – 15 серпня. – С. 10

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх