24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Шпирко Оксана Леонідівна

Шпирко Оксана Леонідівна

 Шпирко (Шпирка) Оксана Леонідівна – поет, критик; член Національної спілки письменників України з 2014 року.

Народилася 21 липня 1970 року в с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області. Через рік після народження разом з батьками переїхала в село Седнівку Устинівського району Кіровоградської області, де пройшло її дитинство і шкільні роки і яке вона вважає своєю малою батьківщиною. У 1991 році закінчила педагогічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна (нині Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка).

За направленням поїхала працювати в село Ганно-Леонтовичеве Устинівського району; 1991-1996 рр. – працювала вчителем рідної мови та літератури. З 1996 р. мешкає в смт. Олександрівка Кіровоградської області. Разом з чоловіком Сергієм заснували літературну газету «Крила Олександрівщини». Займається підприємницькою діяльністю.

Вірші почала писати у 1993 році. Перший вірш був надрукований у районній газеті «Трудівник Устинівщини».

Твори друкувалися в районній, обласній та всеукраїнській періодиці, альманахах «Вежа», «Степ», «Літературна Кіровоградщина», «Вічна любов», «Многоцветье имен», збірках «Чотири долі», «До барикад!», «І плаче росами земля».

О. Л. Шпирко є автором кількох літературно-критичних статей про творчість письменників-земляків: В. Бондаря, О. Косенка, А. Кримського, А. Царук, В. Кондратенко, Р. Любарського, В. Яремчука та ін. Також є редактором книг олександрівських літераторів: Н. Купчинської, С. Тимко, В. Краєвського, В. Шевченка.

Власні поетичні збірки: «До моєї душі на гостини» (2007), «Іду на «ти» (2008), «Поезії» (2010), «Та, що чекала вітрила» (2012).

О. Л. Шпирко – член Конгресу літераторів України, Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» (з 2008 р.). Голова Кіровоградської обласної організації Конгресу літераторів України, Олександрівського районного літературно-мистецького об’єднання «Крила».

Лауреат обласної літературної премії «Сокіл степів» за 2010 рік.

Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (2015 р.) у номінації «Поезія (у тому числі драматичні твори і переклади)» за поетичну збірку «Та, що чекала вітрила». 


Твори:

 «Стежина. Літературний часопис» : Випуск 147-й. 22 травня відбулися Всеукраїнське Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій» та обласний День поезії / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2008. – 23 травня. – С. 15

«Стежина. Літературний часопис» : Випуск 163-й / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2010. – 23 березня. – С. 7

«Стежина. Літературний часопис» : Випуск 165-й // Кіровоградська правда. – 2010. – 1 червня. – С. 7

«Стежина. Літературний часопис» : Випуск 169-й / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2010. – 7 грудня. – С. 7

Вежа № 32 : літературний часопис / гол. ред. В. Бондар . – Кіровоград : Мавік, 2013. – 279 с. : мал.

До барикад ! : збірка кіровоградської революційної поезії / [ред. : П. Іщук, В. Левицький] ; [худож. Ю. Журавель] ; [упоряд. О. Горобець] . – Кіровоград : Мавік, 2014. – 79 с

Літературна Кіровоградщина = Литературная Кировоградщина : поезія, проза, гумор, сатира, публіцистика : альманах / Алла Ковалішина [та ін.] ; укл. : А. П. Юрченко ; Кіровоградська обл. організація Конгресу літераторів України. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2011. – 185. : портр. – Текст : укр., рос.

Палітра віршів Шпирко О. // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 10

Шпирко О. «Коли мене ліпили з глини...»/ О. Шпирко // Народне слово. – 2012. – 13 вересня. – С. 6: фото

Шпирко О. «Чому жінки стають поетами» / О. Шпирко // Літературна Україна. – 2012. – 29 листопада. – С. 14 : фото

Шпирко О. До моєї душі на гостини : Вірші / О. Шпирко. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2007. – 66 с. : портр.

Шпирко О. Іду на «ти» : [ вірші ] / О. Шпирко; вступне слово А. Кримського. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2008. – 81 с

Шпирко О. Поезії / О. Шпирко; вступне слово В. Погрібного ; іл. Т. Гордової. – Кіровоград : Степ, 2010. – 79 с. : іл

Шпирко О. Та, що чекала вітрила... : поезії / О. Шпирко; вступне слово І. Кримської. – Кіровоград : Степ, 2012. – 74 с.

Публікації про життя і творчість:

 Башкиров В. Презентації / В. Башкиров // Народне слово. – 2012. – 20 грудня. – С. 10 : фото

Визначено кандидатури номінантів, яких допущено до конкурсу на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2015. – 26 листопада. – С. 13

Журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка оголошує список кандидатур-номінантів, яких було допущено до участі в конкурсі на здобуття премії у 2013 році // Народне слово. – 2013. – 14 листопада. – С. 19

Журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка повідомляє перелік творів, висунутих на здобуття премії // Народне слово. – 2011. – 10 листопада. – С. 13

З премією Маланюка! : Фотофакт // Народне слово. – 2016. – 4 лютого. – С. 1 : фото. кол.

Корінь А. Гаряча лінія двобою і кохання / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2011. – 6 грудня. – С. 7

Лауреати премії : новини // Наше місто. – 2016. – 4 лютого. – С. 2

Левочко В.        Поетичне слово без мідяків / В. Левочко // Кіровоградська правда. – 2010. – 19 жовтня. – С. 8

Любарський Р. За межею ментальних веж / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 12 квітня. – С. 10

Названо претендентів на здобуття обласних премій // Народне слово. – 2012. – 8 листопада. – С. 6

Обговорюємо твори, висунуті на здобуття обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка / А. Кримський, А. Корінь // Народне слово. – 2012. – 29 листопада. – С. 10 : фото

Палітра віршів Шпирко // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 10

Полевіна О. Чому жінки стають поетами... : На здобуття обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2015. – 10 грудня. – С. 10 : фото

Худояров Р. «Созвездие лиры» в Кировограде / Р. Худояров // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 6 березня. – С. 11

Царук А. Що об’єднує долі / А. Царук // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 3 липня. – С. 9

Шевченко В. Вберегти собою світ / В. Шевченко // Народне слово. – 2012. – 6 грудня. – С. 10

Шепель Ф.        Письменники Приінгулля не стояли осторонь / Ф. Шепель // Наше місто. – 2014. – 11 грудня. – С. 3

Яремчук В. «Як важко все життя до себе йти» / В. Яремчук // Народне слово. – 2016. – 7 січня. – С. 10

Яремчук В. Жінка повинна бути щасливою! / В. Яремчук // Кіровоградська правда. – 2012. – 30 листопада. – С. 4

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх