24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Колесников Сергій Вікторович

Колесников Сергій Вікторович

Сергій Вікторович Колесников – знаний на Кіровоградщині літератор, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. Народився 2 травня 1949 року в селі Кам’яний Брід Ульяновського району Кіровоградської області, де й пройшло його дитинство та навчання у восьмирічній школі. Подальшу освіту здобував у Кіровоградському медичному училищі та на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Працював фельдшером на «швидкій допомозі», асистентом кафедри філософії Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, майстром на заводі «Друкмаш», головою регіональної організації Союзу «Чорнобиль».

Як письменник дебютував у 1970 році. У творчому доробку С. В. Колесникова книги пародій «Шлях у генії», «Поет на груші», «Іду на Ви», «Галопом по хайвеях» (у співавторстві з А. Кримським); поетичні збірки «Весни обірване суцвіття», «Кам’яний Брід».

З 1979 року С. В. Колесников – член обласного літературного об'єднання «Степ», з 2000 – Національної спілки письменників України.

У червні-серпні 1986 року Сергій Вікторович у складі 442-го Донецького механізованого полку цивільної оборони СРСР брав участь у ліквідації техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній станції. Саме подіям тих страшних місяців присвячена документальна повість «Відрядження до пекла», яка писалася багато років.

За значний особистий внесок у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи С. В. Колесніков нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Лауреат обласної літературної премії ім.. Є. Маланюка у номінації «Проза (у тому числі драматичні твори і переклади)» за твір «Відрядження до пекла»


Твори:

Колесников С. «Моя прабабця знала історію села, як молитву»: На конкурс «Історія моєї родини» / С. Колесников // Кіровоградська правда. ? 2008. ? 2 вересня. ? С. 5.

Колесников С. «Опустіла лавочка у сквері...» : У квітні гумористу Борису Чамлаю виповнилося б 80 років / С. Колесников // Народне слово. ? 2011. ? 21 квітня. ? С. 9.

Колесников С. Бути й надалі сміливими і незаангажованими / С. Колесников // Народне слово. ? 2010. ? 22 червня. ? С. 1, 4.

Колесников С. Велелюдний мітинг на стадіоні / С. Колесников // Кіровоградська правда. ? 2010. ? 26 лютого. ? С. 11.

Колесников С. Відрядження до пекла / С. Колесников; ред. Т. Синьоок. ? К. : Арт Економі, 2016. ? 104 с. : фото.

Колесников С. Галопом по хайвеях : літературні пародії / С. Колесников, А. Кримський. ? Кіровоград : Лебедія, 2011. ? 60 с.

Колесников С. Кам’яний брід : Вірші / С. В. Колесников. ? Кіровоград : Лебедія, 1998. ? 56 с. : портр.

Колесников С. Незгасний волосожар: Світлій пам'яті Валерія Гончаренка / С. Колесников // Кіровоградська правда. – 2002. ? 18 червня. ? С. 3.

Колесников С. Під знаком «поганяла» / С. Колесников // Народне слово. ? 2007. ? 12 червня. ? С. 3.

Колесников С. Прізвище чи псевдонім?/ С. Колесников // Народне слово. ? 2011. ? 20 січня. ? С. 10.

Колесников С. Селяни хотіли справедливості / С. Колесников // Кіровоградська правда. ? 2009. – 10 липня. ? С. 11.

Колесников С. Хмари над Кам’яним Бродом / С. Колесников // Кіровоградська правда. ? 2009. ? 13 жовтня. ? С. 5.

Колесников С. Чиї інтереси захищав Пашутін? / С. Колесников // Народне слово. ? 2008. ? 5 лютого. ? С. 3.

Публікації про життя і творчість:

Відлуння Чорнобиля – в серці Вкраїни // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 10.

Герасімов О. Нагорода ліквідатору / О. Герасімов // Народне слово. ? 2016. ? 28 квітня. ? С. 4.

Корінь А. «Найпресвященніша земля моєї України» / А. Корінь // Народне слово. ? 2012. ? 30 серпня. ? С. 10.

Корінь А. Хай після пекла вруниться життя / А. Корінь // Народне слово. ? 2016. ? 26 травня. ? С. 10 : фото.

Орел С. «Маланюк ? це гарант загальнокультурного рівня...» / С. Орел // Нова газета. ? 2017. ? 9 лютого. ? С. 11 : фото.

Святкували день Незалежності // Наше місто. ? 2016. ? 1 вересня. ? С. 1-2, 8 : фото. кол.

Семенович А. Нагородили лауреатів літературної премії / Андрій Семенович // Народне слово. – 2017. – 9 лютого. – С. 16 : фото.

Слово лауреатів обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка // Народне слово ? 2017 .? 16 лютого ? С. 8.

Требунських І. Прип’ять: завмерлий у часі крик людський / І. Требунських // Народне слово. ? 2016. ? 9 червня. ? С. 7 : фото.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх