24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Чорноіван Олексій Петрович

Чорноіван Олексій Петрович

Чорноіван Олексій Петрович – перекладач. Народився 17 березня 1953 р. у м. Новомиргороді Кіровоградської області, де мешкає і нині. Закінчив із золотою медаллю Новомиргородську СШ №1 (1970), Київський політехнічний інститут (1976), тут же навчався в аспірантурі. Отримав кваліфікацію радіоінженер за спеціальністю «Конструювання та виробництво радіоапаратури».

Працював у Київському науково-дослідному інституті «Оріон», у Львівському Всесоюзному науково-дослідному конструкторському інституті радіоелектронної медичної апаратури, у Львівському інженерно-технічному центрі «Електрон», у відділі приватизації житла Шевченківського району м. Львова, у комітеті по підготовці Саміту Президентів 1999 у Львові, у ТзОВ «Альфа-Львів», у Фінансовому управлінні Новомиргородської райдержадміністрації (1976-2011).

Депутат Першого демократичного скликання Шевченківської районної ради міста Львова, Голова комітету з будівництва та архітектури, член Президії.

Голова профспілкового бюро відділу Науково-дослідного інституту «Оріон» (1982-1984). Голова Проводу Шевченківської районної організації Народного Руху України у м. Львові (1996-1997), Голова Проводу Шевченківської районної організації Української народної партії у м. Львові (1998-2002).

У 2015 році титар (церковний староста) Парафії Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської та Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви у м. Новомиргороді та кандидат на виборах міського голови.

Лауреат Кіровоградської обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка у номінації «Проза» (в тому числі драматичні твори і переклади) – переклад з польської на українську роману Міхала Грабовського «Гуляйпільська застава» (2015).


Твори:

Тарша Е. Гуляйпільська застава : народний роман у 5-ти т. / Е. Тарша; передм. О. Чорноіван. – Львів : Сполом, 2013. – 149 с. : фото. кол.

Публікації про життя і творчість:

«Перевод» і проза / В. Бондар // Нова газета. – 2015. ? 24 грудня. ? С. 10 : фото

Білошапка В. Наш Вальтер Скотт заговорив українською : На здобуття обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка / В. Білошапка // Народне слово. ? 2015. ? 10 грудня. ? С. 10 : фото

Визначено кандидатури номінантів, яких допущено до конкурсу на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. ? 2015. ? 26 листопада. ? С. 13

З премією Маланюка! : Фотофакт // Народне слово. ? 2016. ? 4 лютого. ? С. 1: фото. кол.

Козупляка О. У Кіровограді вручили премію імені Євгена Маланюка / О. Козупляка // Нова газета. ? 2016. ? 11 лютого. ? С. 11 : фото

Лауреати премії : новини // Наше місто. ? 2016. ? 4 лютого. ? С. 2

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх