21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Безпалий Леонід Якович

Безпалий Леонід Якович

Безпалий Леонід Якович народився 31 грудня 1926 року в Розсохуватці Маловисківського району Кіровоградської області.
Після школи навчався в Харківському театральному інституті. Перервав навчання не з власної волі.
Згодом, одержавши спеціальність зоотехніка, працював і жив у селі Крупському Кіровоградського району Кіровоградської області. Останні роки жив у місті Кіровограді.
Видав поетичні збірки "На відстані сльози", "Батьківський поріг", "Світоносна світлиця", "Казки степового краю", "Перевесло", «Іти й не падать...».
В 2007 році за збірку поезій «Іти й не падать...» - удостоєний Обласної літературної премії ім. Є. Маланюка.


Твори:

Безпалий Л. Батьківський поріг : Поезії / Л.Я. Безпалий; Вступне слово Б. Куманського. -Кіровоград: Народне слово, 2001. -52 с.
Безпалий Л. Вірші // Кіровоградська правда. – 2002. – 15 січня. – С.3
Безпалий Л. Душа шукає свій собор : Поезії / Л.Я. Безпалий; Вступне слово Г. Клочека. -Кіровоград: Народне слово, 2003. -52 с.
Безпалий Л. Іти й не падать... : Збірка поезій / Л.Я. Безпалий; Вступне слово Л. Куценка. -Кіровоград: КОД, 2005. -51 с.
Безпалий Л. Казки степового краю : Вірші для серед. та ст. шкільного віку / Вступне слово С. Барабаш. -Кіровоград: Народне слово, 2002. -38 с.
Безпалий Л. Кантата – реквієм : Вірш до дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій // Народне слово. – 2000. – 25 листопада. – С.2
Безпалий Л. Коріння : Збірка поезій / Л.Я. Безпалий. -Кіровоград: Народне слово, 2004. -56 с.
Безпалий Л. Моя доба (сповідь) : Вірші //Народне слово.- 2000. – 15 липня. – С. 2
Безпалий Л. На відстані сльози : Поезії / Л.Я. Безпалий. -Кіровоград : Степ, 1993. -80 с.
Безпалий Л. На кленовім мості : Поезії / Л.Я. Безпалий ; Передм. В. Марко . -Кіровоград : ПП "Поліграф-Терція", 2003. -48 с. : портр.
Безпалий Л. На хуторі Надія : Вірші //Народне слово. – 2000. – 28 вересня. – С.3
Безпалий Л. Октави буднів : Поезія //Народне слово. – 1997. – 15 березня. – С.3
Безпалий Л. Очима правди : Поезія / Л.Я. Безпалий; Вступне слово В.Погрібного. -Кіровоград: Б.в., 2004. -92 с.
Безпалий Л. Перевесло : Поезії / Л.Я. Безпалий. -Кіровоград: Народне слово, 2003. -44 с.
Безпалий Л. Просто неба : Поезії. -Кіровоград: Народне слово, 2005. -48 с.
Безпалий Л. Рідна мова : Вірш // Кіровоградська правда. – 2001. – 22 травня. – С.3
Безпалий Л. Святоносна світлиця : Поезії / Л.Я. Безпалий. -Кіровоград: Народне слово, 2002. -52 с.
Безпалий Л. Сонети // Кіровооградська правда. – 1997. – 22 липня. – С.3
Безпалий Л. Спіши на поклик мій : Поезії / Л.Я. Безпалий. -Кіровоград: Народне слово, 2003. -52 с.
Безпалий Л. Споглядальна мить : Поезії / Л.Я. Безпалий; Вступне слово В. Погрібного. -Кіровоград: Народне слово, 2005. -55 с.
Безпалий Л. У новій збірці "Просто неба": Поезії/ Л. Безпалий // Кіровоградська правда. -2002. -14 травня. - С.3.
Безпалий Л. Цикл за циклом : Вірші // Кіровоградська правда. – 2000. – 26 грудня. – С.3

Публікації про життя і творчість:

Вісті з Кіровоградщини : Урочисте вшанування лауреатів преміі імені Є. Маланюка // Літературна Україна. -2008. -6 березня. - С. 2
Вони здобули премію ім.Є.Маланюка // Кіровоградська правда. -2008. -25 січня. - С. 2
Корінь А. «Поезія – свіча душі» - так вважає Леонід Безпалий //Кіровоградська паравда.- 1994. – 14 червня. – С.3
Макей Л. Нетлінний вогонь слова Маланюка/ Л. Макей // Народне слово. -2008. -5 лютого. - С. 1
Марко В. Золотий запас душі/ В. Марко // Народне слово. -2008. -12 червня. - С. 3
На  здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2007 рік висунуто: // Народне слово. -2007. -22 листопада. - С. 2
Орел С. Треба йти і не падати // Вечірня газета. -2008. -8 лютого. - С. 3
Павлюк В. Названо лауреатів премії імені Є.Маланюка/ В. Павлюк // Народне слово. -2008. -22 січня. - С. 1
Полевина О. Идти и не падать/ О. Полевина // Молодіжне перехрестя. -2005. -1 грудня. - С. 4
Семенов М. Паперть єднання // Украина-Центр. – 2001. – 30 марта. – С.12

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх