20 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Луценко Артем

Луценко Артем

Артем Луценко народився 23 липня 1994 р. у місті Кіровоград (Кропивницький). Навчався в загальноосвітній школі № 6, згодом вступив до Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка, де вивчав видавничу справу та редагування.

Автор проекту «Типовий поет». Лауреат конкурсу відеопоезії «Чорна підкова» (2015);

Член бюро літературного об’єднання «Степ». Учасник літературного проекту «Міст». Електронні антології проекту «Міст» («Перший Міст», «Сьомий обрій», «30-й меридіан», «Немає прямого сполучення»).

Багаторазовий переможець «Битви поетів» та фіналіст «Супербитви поетів» (Кропивницький); учасник «Форуму видавців» у Львові (2016, 2017). Його твори ввійшли до антології «Гра в поетів» (2013 рік) та антології «До барикад!» (2014). Артем Луценко є упорядником антології «Шепіт Альми» (2014). Перша збірка його поезій «Півкроки» вийшла у 2015 році.

Публікувався в періодичних виданнях: «Українська літературна газета», «Народне слово», «Крила Олександрівщини», в журналі «Степ» та арт-журналі «Мистецькі грані».

Лауреат літературної премії «Сокіл степів» та літературної премії Юрія Яновського (2016).

Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка за 2017 рік у номінації «Поезія» (у тому числі драматичні твори і переклади) – за книгу «Півкроки».


Твори:

1. Луценко К. Вірші // До барикад!: збірка кіровоградської революційної поезії / [ред. : П. Іщук, В. Левицький]; [худож. Ю. Журавель]; [упоряд. О. Горобець]. – Кіровоград: Мавік, 2014. – С. 54.

2. Луценко А. Місце, що стане народним / А. Луценко // Народне слово. – 2014. – 19 червня. – C. 10: фото

3. Луценко А. Півкроки: збірка поезій / А. Луценко; іл. В. Шамрай. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2015. – 80 с.

4. Луценко А. Пам’яті Небесної сотні // Наше місто. – 2015. – 19 лютого. – C. 4

5. Луценко А. Вірші // Степ № 2 (16): літературно-мистецький та громадсь-ко-публіцистичний журнал / гол. ред. В. Погрібний; худож. А. Надєждін. – Кіровоград: Степ, 2016. – С. 36-38.: фото

6. Луценко А. Вірші // Степ №1 (11): літературно-мистецький та громадсь-ко-публіцистичний журнал / гол. ред. В. Погрібний; худож. А. Надєждін. – Кіровоград: Степ, 2014. – С. 80-82: портр.

7. Луценко А. Вірші // Шепіт Альми: антологія сучасної кримської та кіровоградської поезії / [упоряд. А. Луценко]; [ред. К. Поліщук]. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. – С. 13: портр.

Публікації про життя і творчість:

1. Білогур На Кіровоградщині заснували всеукраїнську премію / Д. Білогур // Народне слово. – 2016. – 15 вересня. – C. 8: фото

2. Козупляка О. У Нечаївці вручили премію ім. Яновського / О. Козупляка // Нова газета. – 2016. – 15 вересня. – C. 12: фото. кол.

3. Ларченко М. «Я у небо літав, мені різали крила...» / М. Ларченко // Украи-на-Центр. – 2017. – 21 декабря. – C. 10: фот. кол.

4. Цигульський С. «Побилися» поети / С. Цигульський // Наше місто. – 2014. – 2 жовтня. – C. 2

5. Цигульський С. Частинка Криму в Кіровограді / С. Цигульський // Наше місто. – 2014. – 13 листопада. – C. 14: фото

6. Якуніна О Нагороджено перших лауреатів літературної премії імені Юрія Янов-ського / О. Якуніна // Голос України. – 2016. – 16 вересня. – C. 3

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх