24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Горчар Катерина Георгіївна

Горчар Катерина Георгіївна

Горчар Катерина Георгіївна народилася 5 серпня 1957 року в селі Інгуло-Кам’янці Новгородківського району на Кіровоградщині.

Закінчила філологічний факультет Кіровоградського педінституту. Працювала в газетах області, зокрема, з 1994 р. є власним кореспондентом ««Кіровоградської правди». Поезії друкувались у колективних збірках «Поезія-88», «Котигорошкове поле». Автор поетичних книг «Пелюстка світу», «Листи до любові», «Неприручений птах», «Мій серпень».

Поетеса, член Національної Спілки письменників України з 1997 р.

В 2006 році за збірку поезій «Мій вересень» удостоєна Обласної літературної премії ім. Є. Маланюка.


Твори:

Горчар К. Дощ при місяці: Вірші // Кіровоградська правда. -2005. -13 вересня. - С. 3: фото
Горчар К. Вибух отрутохімікатів, що підірвав довіру людей до місцевої влади // Кіровоградська правда. -2007. -1 червня. - С. 1
Горчар К. Листи до любові : Вірші. – Кіровоград : Степ, 1994. – 103 с.
Горчар К. Мій серпень : Поезії / Передмова С. Барабаш . -Кіровоград : Степ, 2003. -195 с. : портр.
Горчар К. Неприручений птах : Вірші /Передм. С.Барабаш. -Кіровоград : Степ, 2001. -93 с .
Горчар К. Осінній марафон : Вірші // Кіровоградська правда. – 1999. – 21 грудня. – С.3

Публікації про життя і творчість:

Катерина Горчар (Ковальчук) – член Спілки письменників України //Кіровоградська правда. – 1997. – 12 липня. – С.1
Названо лауреатів літературної премії // Народне слово. -2007. -1 лютого. - С. 1.; 3 лютого. - С. 1; Літературна Україна. -2007. -1 березня. - С. 2
"Стежина. Літературний часопис" : Випуск 149-й/// Кіровоградська правда. -2008. -22 липня. - С. 7

Чернігівська К. «При спаласі проміння двох долонь» : Презентація книги К.Горчар «Листи любові» // Кіровоградська правда.- 1994. – 29 грудня. – С.3
на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх