19 ЛИСТОПАДА 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua





Історія фестивалю

Багато фестивалів та інших мистецьких заходів покликаних сприяти відродженню та популяризації української народної творчості проходять в містах України. Але чи можна розвивати та популяризувати на асфальті та серед залізобетону те, що народилося в степу, на траві, посеред квітів і птахів?

«Степограй» мав стати першим фестивалем української народної творчості на Кіровоградщині, який проходитиме в автентичній атмосфері українського села.

Сіл хоч і не багато проте ще залишилося, а якому саме прийняти захід?

Тому, що знаходиться поблизу основної відомої особливості регіону – географічного центру України, отже Добровеличківщина… Поєднати  природню гармонію, - берег ставу, верболози, трави та квіти з ошатністю та прибраністю цивілізації, - змогло невеличке село Карбівка. Село розміщене на місці козацького зимівника, оточене курганами та хрестами «Чорного шляху», через засилля в навколишніх полях маків мало початкову назву «Червоне Поле», з моменту передачі цих земель пану Карбовському для створення конезаводу, носить сучасну назву…

Важко мріяти про духовне без матеріального підґрунтя. Базове господарство СТОВ «Зоря» мало стати цією важливою опорою.

Початок завжди складний….  Але нам було легко, бо кожен мав напрямок роботи, якому присвятив життя…

Фахівці КОЦДЮТ Валентина Політаєва та Наталія Долгополова склали сценарій та план заходів творчої частини, співробітники відділів Добровеличківської РДА супутніх заходів, «Зоря» - прибирання та харчування.

Щоб, зрозуміти, сприйняти, треба відчути і відчути сильно, всебічно… Тому в номінаціях відобразили вокал і хореографію, обрядовість та інсценізацію.

І запросили в добру путь…

Цьогорічний Фестиваль буде ювілейним, п`ятим, за роки він прийняв десятки колективів, - «Зоряни», «Росина», «Час Пік»,  Черкаський народний хор, «Дель Тора», «Ху4», «Культ», «КораЛЛі» «Веселі Біоритми» та ін.. На сцені заходу лишилась енергетика сотень виконавців з Волині, Івано – Франківщини, Вінничини, Миколаївщини, Черкащини. Полтавщини,                м. Києва та всіх міст і райцентрів Кіровоградщини. Поряд з заходами основної програми відбуваються творчі звіти ВНЗ області та проект «Студентська республіка», виставка «Кіровоградщина туристична» та семінари власників зелених садиб.

Десятки тисяч людей поєднано в дійство народної творчості…

Долучайся і Ти, народ – це Ти….

                                                                            

Засновник    М. Середенко


Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх