18 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Наші гості - письменники-лауреати обласної літературної премії імені Євгена Маланюка різних років - Марко В. П., Бондар В. В., Полевіна О. М. та Орел С. В. Голова Кіровоградської обласної спілки письменників України Василь Бондар розповідає про започаткування обласної літературної премії імені Євгена Маланюка
Наймолодша учасниця заходу Вероніка Кареліна виконує пісню «Моя Україна»
В.Бондар презентує перше в Кіровоградській області бібліографічне видання про письменників-лауреатів премії імені Євгена Маланюка, підготовлене та видане працівниками ОЮБ ім. О.М.Бойченка
В ролі Євгена Маланюка актор Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького Олександр Ярошенко
Про роботу над створенням бібліографічного покажчика розповідає завідувач відділу бібліотеки Гурба Л. В.
Пісню «Моє місто» виконують викладачі Кіровоградської дитячої музичної школи №1 ім. Г. Г. Нейгауза – Вікторія Делестьянова та Іван Криворучко
Кердіваренко О. Ф., лауреат премії ім. Євгена Маланюка 2009 року, розповідає про творчі плани та здобутки
Про свою книгу «Горе тим, хто зло називає добром» розповідає лауреат премії 2006 року в номінації «Публіцистика» Світлана Орел
Василь Марко, професор Кіровоградського державного педагогічного університету ім.. Володимира Винниченка, лауреат премії 2007 року, звертається до молоді з напутнім словом про збереження духовності рідного краю
Свій переклад твору Ліни Костенко «Скіфська чаша» читає Ольга Полевіна, письменниця, перекладач, музикант, лауреат премії 2007 року
Виступає викладач Кіровоградської дитячої музичної школи №1 ім. Г. Г. Нейгауза Оксана Горобченко
У заході беруть участь колеги – бібліотекарі шкільних бібліотек області
та учнівська молодь м. Кіровограда
Творча співдружність. На фото: письменник В. Бондар та працівники бібліотеки – Н. Товстопят та Р. Твердо ступ
Після заходу – спілкування
Після заходу – спілкування

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх