26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Твердоступ Р. Акція доброти «Моя іграшка - тобі» // Освітянське слово . – 2013. – листопад-грудень. – С. 2


Акція доброти «Моя іграшка - тобі»

текст: РАЇСА ТВЕРДОСТУП,

завідувач відділу популяризації

книги та організації змістовного

дозвілля молоді обласної бібліотеки

для юнацтва ім.Бойченка


У життєвім розбурханім вирі,

В безкінечних морях суєти

Не втрачаймо у людяність віри,

Не втрачаймо в серцях доброти.


Добрі справи повинні приносити задоволення. Даючи щось іншим або допомагаючи комусь, ми не повинні очікувати нагороди чи похвали. Головна нагорода за добрі справи - радість людей, яким ми зробили щось хороше. Науковці довели, що добрі люди живуть на 9 років довше і хворіють удвічі менше, ніж злі. Після добрих справ у людини покращується настрій, самопочуття.

19 листопада працівники обласної бібліотеки для юнацтва ім. Бойченка провели акцію доброти «Моя іграшка - тобі», до якої долучився колектив академічного обласного театру ляльок та учні 9-х класів Кіровоградської ЗОШ № 4. Захід організували для вихованців «Центру соціально - психологічної реабілітації дітей з притулковими групами«. Його візитівкою був смайлик із написом: «Панує в бібліотеці вірус доброти, його підхоплять всі - і я, і ти!»

У дитинстві ми мали різні іграшки, але вони самі не рухалися, не ходили, нічого не розповідали та нічого не запитували. Завдяки завідувачу літературно-драматургічної частини театру ляльок Наталі Педько та художнику- постановнику Оксані Шарій, ми переконалися, що ляльки вміють робити усе. Запрошені розповіли про спектаклі театру, про те, як виникає сценарій, хто його втілює в життя, які є ляльки, із яких матеріалів і хто їх виготовляє. Діти із захопленням розглядали ляльок, вчилися ними керувати, а також приміряли костюми казкових персонажів.

Учні 9-х класів ЗОШ № 4 придбали м'які іграшки та на акції доброти подарували їх дітям. Дуже приємно, що до акції доброти долучилися також і кіровоградці, дізнавшись про неї із соціальних мереж. Так, хлопчик Ваня приніс свої м'які іграшки, щоб передати дітям, а першокласник Ілля подарував їм пазли.

Окрасою свята стало чарівне «дерево доброти» з паперовими кленовими листочками із висловами про доброту. Захід змусив задуматися, якою повинна бути казкова країна Добра. Усі бажаючі могли відповісти на запитання: «Що треба зробити кожній людині для того, щоб світ став добрішим?» Відповіді вкидали до «Скриньки доброти».

До заходу була оформлена книжкова виставка «Від серця до серця хай іде доброта». Наповнюймо наші серця добротою та передаваймо її іншим, завдяки добрим вчинкам світ стане кращим та добрішим!

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх