20 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Фролова Н. Каша у бібліотеці // Наше місто. - 2014. - 1 травня. - С. 2.


КАША У БІБЛІОТЕЦІ

Звиклі до тиші читачі бібліотеки імені Бойченка були здивовані шумним дійством, яке відбулося тут увечері 23 квітня.

Зали змінилися до невпізнання. Зникли столи і книжкові стелажі. Натомість з'явилися численні розкладки малюнків, глиняних виробів, ляльок-мотанок, картин та інших різноманітних речей. У читальному залі на другому поверсі звідкись узялися казан і дрова, а поруч розкинувся намет і альпіністське спорядження. На численних майстер-класах можна було своїми руками виготовити орігамі, оберіг від злого ока, ляльку-мотанку. А також спробувати зробити спонтанний малюнок за допомогою керівниці арт-студії «Теплий дім» Наталії Суліми. Студентки професійного ліцею побутового обслуговування продемонстрували колекцію одягу, зшитого власноруч. У сусідньому залі пожежники і рятувальники вчили молодь надавати першу медичну допомогу.

Студія «Лагода» займається орігамі. Діти і дорослі своїми руками створювали квітку лотоса з паперу. Для цього не потрібно жодної краплі клею. Виріб тримається на згинах паперу. Гості могли подивитися відеоролики, які зробили бібліотекарі Кіровоградщини. Кожен ролик розкриває зміст певної книжки. Зацікавлює, спонукає прочитати.

А ще я познайомилася з кіровоградським художником Михайлом Кравченком. Він пише натюрморти і пейзажі. Надзвичайно реалістично виходить. Художник розповів, що воліє працювати з фотографіями. Пейзаж не буде висувати претензій, на відміну від людей. Його картини є у багатьох приватних колекціях і за кордоном.

Гості незвичного заходу ласували польовою кашею, салатом і солодким чаєм. Це все приготували волонтери православної церкви.

Пізнавальною і цікавою була така бібліоніч у бібліотеці. Я відкрила для себе, якою різноплановою і навіть несподіваною може бути звичайна бібліотека.

Надія ФРОЛОВА

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх