18 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Козупляка О. Ми вже рік разом! /О. Козупляка; фото О. Ніколаєнка // Наше місто. – 2014. –6 листопада. – С. 14


МИ ВЖЕ РІК РАЗОМ!

Конкурс молодих сімейних пар «Ми вже рік разом!» відбувся у бібліотеці ім. О. Бойченка у рамках Міжнародного року сім’ї, яким є 2014-й за рішенням ООН.

Змагалися чотири студентські пари з педуніверситету та інституту комерції. На учасників чекали прості на перший погляд випробування. Але пройти їх було не так-то просто. «Домашнє завдання» - презентувати себе. Парам також необхідно було поєднати автора з його твором про кохання, звідси й назва «Література для закоханих». Конкурс «Супер-тато» мав на меті виявити спритного татуся, який першим одягне памперс на ляльку. Юні дружини повинні вранці зав’язати коханому краватку (також на швидкість).

Ще один конкурс складався з того, що пари мали одночасно стрибати через скакалку. Так перевірялася їхня спритність і дружність. Веселими виявилися пошуки своєї половинки у конкурсі «Знайди мене». Чоловіки мали знайти свою кохану, торкаючись лише руки однієї з чотирьох дівчат та одного хлопця. Жінки ж мали шукати за носом серед чотирьох хлопців та однієї дівчини.

У завданні «А пам’ятаєш?» конкурсанти відповідали на прості запитання. Але чи може молоденька невістка з ходу назвати коронну страву свекрухи? А зять знає, якого кольору очі у тещі? Деякі питання виявилися не таким вже й . легкими.

У підсумку перемогу здобула сім’я Михайла та Мирослави Сілкіних. Усі конкурсанти отримали призи від спонсорів заходу. Для глядачів було розіграно квиток у художній музей.

Олег Козупляка

Фото Олексія Ніколаєнка

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх