25 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Цигульський С. Частинка Криму в Кіровограді // Наше місто. – 2014. – 13 листопада. – С. 14


ЧАСТИНКА КРИМУ В КІРОВОГРАДІ

Кіровоградські поети видали антологію сучасної кримської та кіровоградської поезії «Шепіт Альми».

Ініціатором видання та упорядником став студент-третьокурсник філфаку педуніверситету Артем Луценко. Його проект здобув перемогу в конкурсі «Топ-Кая» та приніс грант. Тож книга побачила світ за підтримки Центру регіонального розвитку «Топ-Кая», який розташовувався в Криму, а після анексії півострова переїхав до Чернівців. До книги «Шепіт Альми» ввійшли вірші шістьох Кіровоградських поетів та п'ятьох кримських. Тут й інтимна лірика, і громадянська, і філософська.

Презентація книги відбулася у бібліотеці ім. Бойченка. На жаль, не змогли приїхати кримські автори, проте того дня вони були з нами. Сергій Недайхліб та Ельвіра Маладжанова надіслали відео, на якому зачитали свої вірші. Один із віршів Сергія Недайхліба надихнув автора цих рядків покласти слова на струни гітари. З Олею Алексеєнко ми виконали цей музичний твір. А також наш дует виконав пісню «Чужими стають повільно» на однойменний вірш Ганни Дудник.

Кіровоградські поети представили не тільки свою поезію, а й поезію кримських письменників. Вони розповіли біографії авторів з півострова, ознайомили з їхніми інтересами, захопленнями, хобі. Унікальним для цієї книги виявився кіровоградський поет Кирило Поліщук, який пише під псевдонімом Поль Іщук. Він народився у Феодосії, але вже 13 років живе у Кіровограді. Тому його можна зараховувати як до кримських, так і до кіровоградських авторів. Він також взяв у руки гітару і виконав пісні «Заповіти» і «Півкроки» на вірші Артема Луценка, а в дуеті з Олею Алексеєнко - пісню «Потяг».

Добре підготовлена електронна презентація супроводжувала виступи. Родзинкою стало листування у соціальній мережі модератора заходу Олексія Ніколенка з кримським поетом Данилом Недвецьким. Глядачі, можна сказати, з першоджерела дізнались про цього кримчанина.

Доцент кафедри видавничої справи та редагування педуніверситету, а також хороший друг багатьох авторів антології Ірина Ткаченко завітала на презентацію зі своїми подарунками. Зокрема, вона принесла вже відомі «шоколадні книги», цього разу у обгортці презентованої збірки. А також подарувала бібліотеці антологію сучасної кримської прози.

Презентація вийшла довшою, ніж планувалась. Проте ніхто не нудьгував. По завершенню гості розкуповували книгу і просили у авторів іменні автографи. Усі зібрані кошти будуть передані волонтерам на допомогу українській армії. Давайте не просто голослівно кричати «Крим - це Україна», а й підтверджувати свої слова діями. Як це зробили молоді кіровоградські поети.

Сергій ЦИГУЛЬСЬКИЙ

Альма - найбільша річка Криму. У перекладі з татарського «алма» означає «яблуко». На обкладинці книги - репродукція картини Карло Боссолі «Річка Альма»(1856).

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх