22 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Відчуй себе шульгою // Наше місто. – 2015. – 20 серпня. – С. 4


ВІДЧУЙ СЕБЕ ШУЛЬГОЮ !

Тематичну акцію «День шульги» провела бібліотека Бойченка в рамках літньої читальної зали «Книга під сонцем» на центральній вулиці Кіровограда. Бібліотекарі запитували перехожих, хто вони - правші чи лівші, і що знають про ліворуких людей.

Шульг ми зустріли лише п'ятьох. Це й не дивно, адже ліворукі становлять 10-15 відсотків від усього населення земної кулі.

Відвідувачам нашої читальної зали ми запропонували психологічні тести. Нескладні завдання дозволяли визначити, яка ж рука у них основна робоча - ліва чи права. Дуже цікавий факт: багатьох у школі відучували писати лівою рукою. Утім, ніхто не бачить ніякої різниці в тому, якою рукою людина пише або працює.

Також ми запропонували кіровоградцям відчути себе шульгою - щось написати або намалювати лівою рукою. І тут відвідувачі вразили нас своєю майстерністю. Серед них виявилося кілька амбідекстрів, тобто людей, які вправно володіють обома руками.

Книжкова виставка «Відомі особистості - шульги» пропонувала інформацію про Альбрехта Дюрера, Леонардо да Вінчі, Пабло Пікассо, Мікеланджело, Льюїса Керрола, Льва Толстого, Франца Кафку, Фрідріха Ніцше та інших відомих шульг. Також відвідувачі дізналися різні цікаві факти про ліворуких. Наприклад, вважається, що шульги більш творчі особистості, мають кращій зір. Але живуть на дев'ять років менше від праворуких. У Японії чоловік має право відмовитись від дружини, якщо вона шульга. У деяких африканських племенах та індійських селах лівші вважаються природженими отруйниками, їх не допускають до приготування їжі. Борються з ліворукістю - калічать або навіть відрізають ліву руку.

Усі відвідувачі акції отримали на згадку про свято пам'ятні браслетки та невеличкі сувеніри. А ліворукі - ще й знижку на запис до бібліотеки.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх