26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Каплій А. Гарячі, пахучі, нечитані! // Наше місто. – 2015. – 26 листопада. – С. 3.


Гарячі, пахучі, нечитані!

Справжнім ексклюзивом вразила своїх відвідувачів обласна бібліотека для юнацтва. Під символічним гаслом «День читацьких мрій» – тут розгорнулася найбільша виставка новинок літератури. Просто очі розбігалися! Ці книги навіть ще не включені до реєстру бібліотеки, вони для присутніх були, немов свіжий хліб з печі. Гарячі, пахучі, ще нечитані! А підкріплювали виставку корисні настінні «Правила ефективного читання».

Для учасників акції, які полюбляють світлини у незвичному форматі, представлена вишукана сукня з двома капелюшками. І не абияк – а у фігурі тантамарески (це стенд для фотознімків з вирізаним отвором для обличчя, рук). Зроблена ця краса просто зі звичайних газет. Бібліотека довела, що патріотично тюнінгувати можна не лише авто, а й читацькі квитки у майстер-класі «Тюнінг читацького квитка». Відвідувачі малювали українські символи та кольорові написи.

А справжнім «Джерелом читацьких мрій» виявилася криниця, викладена книгами. У відерце клали мрії й побажання. Ця неймовірна споруда приховувала в собі щось непередбачуване. «Наші відвідувачі полюбляють цікавинки, і ось на дні джерела ми помістили дзеркало. Коли заглядаєш туди, шукаючи певної відповіді, бачиш себе. Адже відповідь ця ховається у нас самих», - коментує завідувач сектору соціокультурної діяльності Тетяна Букач.

Того дня студенти Кіровоградського комерційного технікуму пройшли мандрівку різними станціями у цікавому бібліоквесті. А під час визначення переможців з радістю розглядали креативні новинки.

Аліна КАПЛІЙ

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх