22 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

І вікторина, і тренінг // Народне слово. – 2015. – 17 грудня. - С. 7


Допомога родинам вимушених переселенців зі східних областей держави залишається одним із пріоритетних завдань Служби порятунку. На Кіровоградщині рятувальники відвідують сім'ї з дітьми та одиноких пенсіонерів за місцем проживання, запрошують наших співвітчизників на різноманітні пізнавальні заходи. Під час громадських акцій рятувальники не лише привертають увагу аудиторії до питань безпеки, а й проводять тренінги, спрямовані на адаптацію людей до життя у нових умовах.

Нещодавно інтерактивний захід «Твоя безпека — понад усе» відбувся в обласній бібліотеці для юнацтва. Відвідали його батьки з дітьми шкільного віку. Спілкуючись з родинами, рятувальники нагадали, яких правил безпеки необхідно дотримуватись під час опалювального сезону, та провели вікторину, аби закріпити знання. Діти взяли активну участь у заході, шукали правильні відповіді на усі запитання та долучали до участі мам. Ведуча, капітан служби цивільного захисту Аліна Бакай, провела спеціальний тренінг, який підвищує стресостійкість. Дітей старшого шкільного віку та дорослих навчили, як впоратися з власними емоціями за допомогою декількох простих вправ. На завершення зустрічі рятувальники вручили усім присутнім застережні листівки.

Батьки, які переїхали з території проведення АТО, погоджуються, що такі заходи вкрай важливі для їхніх дітей. Адже спілкування поза домівкою або школою дає можливість краще познайомитись з місцевими традиціями, знайти нових друзів та, врешті-решт, цікаво проводити дозвілля. Тому рятувальники і в подальшому будуть організовувати зустрічі з родинами зі сходу.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх