18 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Каплій А. Калиту кусали, писки писали // Наше місто. – 2015. – 17 грудня. – С.4


Калиту кусали, писки писали

Жарти, пісні, театралізовані дійства та веселе кусання калити – усе це та багато іншого було у Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва. Андріївські вечорниці – найочікуваніше передноворічне дійство кожного українця. Бібліотека спеціально влаштувала їх на кілька днів раніше, щоб познайомити з традиціями вечорниць, показати обряди, звичаї наших предків та навчити робити янголятко.

Дівчата, чекаючи хлопців, пекли калиту (солодку здобу у формі кола) – головний символ цього свята. Кожна мала місити тісто – щоб доля доброю була. Дівчатка вокального гуртка «Сузір'я» та ансамблю «Вербиченька» з Великої Северинки зачарували всіх веселим співом та вбранням.

А ось і хлопці-молодці завітали. Розігралося справжнє театралізоване дійство «Кусання калити» від драматичного колективу «Маска». Учасниками були майже всі присутні в залі. Хлопці намагалися дістати калиту, хто як міг. А дівчата при цьому «писали» їх квачем у сажі.

На сцені прозвучали кумедні уривки з вистав «Мартин Боруля» та «Кайдашева сім'я» від аматорського драматичного колективу «Відродження» села Крупське. Прозвучали цікаві історії, як хлопці робили збитки на вечорницях. Одного разу на Андрія підняли будку із собакою аж на стріху. А коли вона гавкала, всі думали, що то грім гримить.

Охочі могли взяти участь у надзвичайних майстер-класах. Заплітали коси, вчилися виготовляти новорічні прикраси разом зі студентами професійного ліцею сфери послуг та бібліотекарями.

Ну, а які ж вечорниці без частувань! Цього вечора гості ласували варениками та чаєм від майстрів профліцею. Захід відбувся з допомогою партнерів бібліотеки - управління молоді та спорту Кіровоградської ОДА та Кіровоградської єпархії УПЦ.

Аліна КАПЛІЙ

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх