21 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

«Леді Арлет» у Кіровограді // Наше місто. – 2016. – 14 січня. – С. 4


«Леді Арлет» у Кіровограді

Везіння, наполеглива праця та віра в себе – ось що, на думку соліста гурту «Леді Арлет» Олександра Коломійця, лежить в основі життєвого успіху.

Нещодавно відбулося відкриття молодіжного клубу розвитку і духовно-патріотичного виховання Strong Wave. Це спільний проект молодіжного відділу Кіровоградської Єпархії Української Православної Церкви та Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва. Метою діяльності клубу є знайомство молоді з успішними людьми, які власним прикладом зможуть надихнути та зарядити вірою в себе підростаюче покоління. Зараз як ніколи актуальним є свій, український, продукт. Тож у творчої молоді з'явився чудовий шанс на самореалізацію та самовираження. Першим гостем у рамках цього проекту став Олександр Коломієць – соліст амбіційного і вже доволі успішного гурту, який грає музику у стилі українського року. «Леді Арлет» – переможці 2014 року в конкурсі молодих виконавців, що проходив на радіо Jam FM. У своєму активі хлопці мають два кліпи та наразі випускають дебютний альбом. Гурт називають королями романтичного року.

Слід сказати, що лідер гурту Олександр Коломієць є також композитором і його пісні виконують «Пара Нормальних», Наталія Могилевська, «Реал О», Дантес-Олійник. Під час зустрічі з кіровоградською молоддю Сашко із захопленням розповідав історію свого становлення як музиканта, говорив про співпрацю з відомими гуртами і вражав добротою та легкістю у спілкуванні. Навіть примхливу аудиторію він зачарував, наживо виконуючи власні пісні під гітару. По завершенні заходу молодь невимушено спілкувалась і фотографувалась із виконавцем. І майже одразу в соціальних мережах з'явилися позитивні відгуки. Це дає організаторам упевненість у правильності обраного напрямку та подальшому успіху даного проекту.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх