20 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Коваль Я., Гребенюк А. Хочеться приходити знову і знову // Наше місто. – 2016. – 21 квітня. – С. 4


Хочеться приходити знову і знову

Ступаючи на поріг Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва, ми неначе потрапляємо до чарівної казки. Кожен відділ зачаровує своїм інтер'єром, декоративними камінами, різними виставками. Стіни та стеля бібліотеки оздоблені неймовірними візерунками, зображеннями квітів та янголят.

Бібліотека широко відчиняє двері своїм шанувальникам. І кожен, хто має потяг до читання, до нових знань, відчуває її гостинну атмосферу Ця обстановка стала вже рідною для нас. Вона дає змогу увібрати більше знань і просто відпочити серед високих стелажів з розумними, вірними і відданими друзями – книгами.

Це комфортний вільний простір, куди молода людина може прийти в будь-який час, насолодитися книгою, поспілкуватися з друзями, однодумцями та діловими партнерами. Це не лише місце для читання, а й центр дозвілля, місце для навчання, роботи, розваг та відпочинку.

Привітні та сучасні фахівці книгозбірні допоможуть знайти відповідь на будь-яке запитання. Підкажуть, як зорієнтуватися читачу в інформаційному бібліотечному просторі. Щоденні відвідувачі бібліотеки – учні та студенти, учасники читацьких об’єднань. Це друзі за інтересами, однодумці. Завдяки бібліотеці вони пізнають нове, дискутують і просто весело проводять дозвілля.

За час проходження практики ми побачили багато цікавого, зазирнули за лаштунки професії, познайомилися з таємницями книгосховищ. Навчилися обслуговувати молодих користувачів – а вони сьогодні дуже вимогливі. Дізналися, як готувати масові заходи і робити їх цікавими та неординарними. Побачили, як створюються цікаві книжкові виставки, до яких хочеться підійти, ознайомитися.

Кожен працівник цієї бібліотеки намагається удосконалити свій відділ, піклується про нього, неначе про рідне дитя. А які заходи проводяться для молоді! Це не лише презентації книг, а й вуличні акції, різноманітні конкурси, тренінги, зустрічі, «тверезі посиденьки», шоу-програми, «креативні середи», майстер-класи, концерти... Звичайно ж, бібліотекарі – начитані, кваліфіковані та креативні спеціалісти. їх справедливо можна назвати інформаційними фахівцями.

Працівники бібліотеки докладають багато зусиль для популяризації української сучасної книги, залучення молоді до читання, створюють всі умови для якісного обслуговування користувачів. Хоча б лише завдяки цим людям до бібліотеки хочеться повертатися знову і знову!

Молодь Кіровограда може гордитися, що в них є обласна бібліотека для юнацтва, цей чудовий храм книги, де їм завжди раді.

Яна КОВАЛЬ,
Анастасія ГРЕБЕНЮК,
студентки Олександрійського училища культури


Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх