21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Цюцюра О. Ось таке кохання // Нова газета. – 2016. – 9 червня. – С. 11


Ось таке кохання
У Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва презентували книгу Елеонори Бельської «Год кошки, или Вот такая любовь».

Це вже не перша книга авторки – кілька років тому вона презентувала свою першу збірку «Се ля ві, або Скільки коштує фунт щастя». Обидві книги присвячені її величності Жінці, прекрасній, мудрій, дещо наївній, зворушливій, відданій і чистій душею. Вона прагне щастя, кохання, материнства та душевного спокою.

До книги «Год кошки, или Вот такая любовь» увійшли 3 повісті та 6 новел, і хоча вони різні за сюжетом, їх поєднує величезний заряд позитивної енергії, яким наскрізь пронизані усі твори Елеонори Бельської. До речі, це творчий псевдонім Олени Баранової, лікаря за спеціальністю, що працює завідуючою терапевтичним відділенням Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Кіровоград. Як підкреслили гості заходу, лікує не лише тіло, а й душу. І дійсно, серед присутніх були не тільки колеги по перу, а й пацієнти лікаря Баранової, які стали шанувальниками її літературних талантів. А сценарії для своїх творів Олена Євгенівна якраз і черпає у своїх колег-медиків, пацієнтів, зі свого власного життя, за що невимовно вдячна всім причетним.

Особливу атмосферу заходу створювали чудова музика та відеосупровід, що дозволяло присутнім заглибитися у чудовий, делікатний та чуттєвий світ краси та любові. А виконання Денисом Чернецьким, викладачем музичної школи № 1, відомих композицій на саксофоні взагалі емоційно зворушило глядачів, додало витонченості та шарму.

Отже, як сказали гості заходу, на небосхилі кіровоградського письменства запалала нова зірка. Будемо сподіватися, що її шлях не буде занадто тернистим, і ми прочитаємо ще не одну її книгу.

Олена ЦЮЦЮРА

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх