16 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Завірюха О. «Творчість сильних духом» у стінах юнацької книгозбірні // Народне слово. – 2016. – 30 червня. – С. 16


«Творчість сильних духом» у стінах юнацької книгозбірні

«Творчість сильних духом» — під такою назвою в обласній бібліотеці для юнацтва відбулася виставка робіт учнів НВО «Спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1» — ДНЗ. Варто зазначити, що в цій школі, єдиній у Кіровограді, навчаються діти з особливими потребами. Хоча чому «особливими», адже потреби у них такі ж, як і у всіх: щоб тебе розуміли, поважали, мати друзів, можливість спілкуватись, розкривати свої здібності. І бібліотека намагається їм у цьому допомогти.

Фахівці організовують виставки творчих робіт з цікавими презентаціями. Цього разу були представлені картини, створені з використанням природних матеріалів — крупів, насіння цибулі, яєчної шкаралупи та інших, що вражають своєю майстерністю. Дивлячись на чудові роботи, важко повірити що їхні творці мають якісь вади.

А надихають, підтримують та спонукають до творчості юних митців їхні вчителі: Хлопецька Олена Василівна, Плужник Людмила Олексіївна, Гончик Валентина Дем'янівна, Баркова Світлана Ничипорівна, Кондратенко Тетяна Миколаївна.

У рамках літніх таборів учні молодших класів НВО «Спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1» — ДНЗ відвідали бібліотеку, ознайомились з її історією, побували на різних заходах. Здійснили віртуальну мандрівку до лісу «В пошуках пригод», під час якої вивчали правила поведінки, збирали необхідні речі в рюкзак, складали різними способами дрова для багаття, розрізняли листя дерев, голоси птахів, сліди тварин та дізнались багато інших цікавих речей.

Під час пізнавально-розважальної програми «Кмітливі помічники Незнайки» допомагали герою полагодити електронну книгу, вгадували персонажів казок, чарівні предмети, співали пісень, дивились мультфільми і навіть танцювали. Приємно працювати, коли бачиш допитливі очі, щасливі посмішки, даруєш дітям радість. Літо — пора мандрівок, зустрічей з друзями і нових книг. А в Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва їх багато: це і зі шкільної програми, і детективи, і фантастика, і різні техніки виготовлення поробок – на будь-який смак наших вибагливих користувачів. Запрошуємо всіх відвідати нашу книгозбірню.

Олена ЗАВІРЮХА,
головний бібліотекар відділу СТТМ
Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх