24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Барбанова В. «Жадан і собаки» – жадані й нестримні //Украина-центр. – 2016. – 22 декабря. – С. 7


«Жадан і собаки» – жадані й нестримн

Сергій Жадан неодноразово бував у Кіровограді з презентаціями своїх книг, але цього разу прихильники побачили його в іншій ролі – як виконавця пісень. В рамках всеукраїнського туру гурт «Жадан і собаки» з великим успіхом виступив у нічному клубі «Ф'южн». А перед виступом Сергій влаштував журналістам і всім прихильникам своєї творчості зустріч у бібліотеці ім. Бойченка.

У читальну залу бібліотеки на другому поверсі набилося чимало людей. Найприємніше було побачити, що переважна більшість із них – молодь. І надзвичайно активна, між іншим. Молоді люди цікавляться серйозною й гостросоціальною (а саме такими є твори Сергія Жадана) літературою, читають її. А сам Сергій, користуючись нагодою, представив на розсуд читачів свою нову збірку поезій «Тамплієри» та, власне, познайомив їх із «Собаками».

- Повна назва гурту – «Собаки в космосі», моє знайомство з ними відбулося 2000 року, - розповідає Сергій. – Тоді гурт грав зовсім іншу музику. Спільну роботу ми почали, випустивши свій перший альбом у 2007 році. Тож наступного року в нас буде ювілей. Ми привезли до Кропивницького не лише поетичну збірку, а й новий альбом, який називається «Пси». Власне, тому гастролі, в рамках яких ми відвідаємо 16 міст України, називаються «ПСИхотур». Весь цей рік у нас пройшов під знаком «Псів», ми гастролювали все літо, декілька разів намагалися влаштувати концерт у вашому місті, але це вдалося лише зараз.

Гурт позиціонує свій музичний стиль як ска-панк. Це абсолютно немасова, неформатна, досить своєрідна музика, яка, втім, дуже добре співвідноситься з жорсткою лірикою Жадана. «Пси» – третій за рахунком альбом, і він має ряд відмінностей у порівнянні з попередніми роботами.

– Цей альбом є більш дорослим – і за направленням, і за змістом, і за технікою. В ньому – справжні пісні, а не просто читання віршів у супроводі музики. «Пси» завершують певний етап моєї спільної з «Собаками» творчості, після чого ми муситимемо шукати нові шляхи, нові форми й напрямки.

Окрім представлення нового альбому, хлопці також просувають волонтерську справу, привертаючи увагу глядачів, слухачів і читачів до долі українських політв'язнів, що перебувають у місцях позбавлення волі у Росії. Зокрема, «Собаки» збирали гроші, щоб допомогти матері Олександра Кольченка провідати свого сина, засудженого до 10 років таборів. Кольченко проходив в одній справі з відомим українським режисером Олегом Сєнцовим, якого було засуджено до 20 років ув'язнення.

Лірику Сергія Жадана можна почути й в обробці інших виконавців. Нещодавно група Сергія Михалка BRUTTO презентувала відеокліп на пісню «Середні віки», текст якої належить перу Жадана:

– Ми поважаємо творчість Михалка й маємо дружні стосунки з BRUTTO. Те, що зробили ці хлопці, мені дуже симпатично. Але «Середніми віками» наша спільна робота не закінчується. Зараз я працюю над поетичною аудіозбіркою, і одну з поезій у цій збірці читатиме Сергій Михалок. Великих сумісних проектів ми поки в планах не маємо, але ж співпраця не обмежується лише великими проектами.

Незважаючи на дещо ажіотажний успіх «Собак», Жадан був і залишається насамперед письменником і поетом, причому свою читацьку аудиторію він завоював завдяки великоформатним творам, найвідомішими з яких є романи «Ворошиловград», «Месопотамія», «Червоний Елвіс». Наразі Сергій, окрім концертної й волонтерської діяльності, займається написанням нового роману, в центрі якого військовий конфлікт на Донбасі. А за мотивом «Ворошиловграду» через кілька років має з'явитися художній фільм. Сценарій «Ворошиловграду» авторства Наталі Ворожбит нещодавно виграв щорічний конкурс від Держкіно. Це означає, що держава профінансує половину видатків на створення фільму.

На сам концерт «Собак» глядачів зібралося ще більше, ніж на творчу зустріч, що передувала йому. Правда, виступ розпочався з майже годинною затримкою, причиною якої, на думку організаторів, стала недосконала пропускна система нічного клубу, а виконавці зайняли принципову позицію – розпочнуть концерт, щойно останній глядач зайде до зали. Але шалений драйв, який показали «Жадан і собаки», повністю компенсував ці незручності. Задоволеними залишилися й самі музиканти, відмітивши, що так тепло, як у Кропивницькому, їх, мабуть, ще ніде не зустрічали. Отже, сподіваємося на повторний візит жаданого Жадана та його «Собак».

Вікторія Барбанова,
фото Олега Шрамка, «УЦ».

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх