18 ЛИСТОПАДА 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua





Про нас у ЗМІ

Букач Т. Було по-домашньому затишно // 21-й канал. – 2017. – 2 березня . – С.12


Було по-домашньому затишно

 

Душевно, по-домашньому, з веселощами, сміхом і жартами минулого тижня гуляла Масляна в обласній бібліотеці для юнацтва. На пропозицію організаторів заходу більше дізнатися про традиції святкування Масляної, пограти в різні ігри, взяти участь у майстер-класах, послухати хорошу музику у виконанні молодих музикантів відгукнулися близько 150-ти жителів міста різного віку. Деякі прийшли цілими родинами. Завітали на гостини до бібліотеки також курсанти ліцею «Сокіл», що при школі-інтернаті, вихованці дитячого будинку «Наш дім» обласного центру.

Учасники свята вчилися робити паперового весняного птаха жайвора, гіацинти, з задоволенням змагалися, хто зубами більше дірок у млинці зробить, грали в «Ялинки-пеньочки», кидалися паперовими «сніжками», співали частівки про Масляну, з задоволенням переглянули колекцію одягу, запропоновану Імідж-центром «Ольга».

Актори молодіжного театру «Палата № 6» подарували глядачам цікаве театралізоване дійство про традиції святкування Масляної нашими предками. Так, один із днів масляного тижня (а саме середа) «зобов’язував» зятів завітати до тещі на млинці, а потім (у п'ятницю), теща наносила візит у відповідь. Її «доставку» повинен був забезпечити зять. І якщо теща була доброю, то родич віз її, вибираючи найкращу дорогу. Якщо ж мати дружини відзначалася поганим характером, то їй доводилося трястися вибоїнами й ямами.

Священик Соборного храму Благовіщення Пресвятої Богородиці Іван Верескун розповів про християнські традиції святкування Масляної та про те, як найкраще підготуватися до Великого посту, що починається після неї.

На святі були, звичайно, й млинці. їх працівники бібліотеки зробили близько шестисот. Усім вистачило наїстися та напитися смачного духмяного чаю.

Т.Букач,

завідуюча сектором соціокультурної діяльності

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх