22 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Орел С. Нетравоядна «Троща» // Наше місто. – 2017. – 2 листопада. – С. 4


Нетравоядна «Троща»

Василь Шкляр – один з найвідоміших українських авторів, фактично лідер у царині художнього осмислення тяжких переломних моментів боротьби українців за своє визволення. Як зазначив сам письменник, йдеться про серію романів на тему російсько-українських воєн. Роман Коваль відкрив Україні і світові холодноярських отаманів у документалістиці, Василь Шкляр – у художньому слові. Його роман «Чорний ворон» відразу ж після виходу у світ став лідером на українському книжковому ринку. Далі були «Маруся», «Чорне сонце». І ось новий роман – «Троща». Його презентація триває нині в Україні, з нею завітав письменник і до нашого міста

Новий роман Василя Шкляра – про боротьбу УПА. Причому того періоду, коли комуністична влада вкорінювалася на західних теренах, і навіть примарної надії на перемогу вже не було. Тодішні воїни-українці могли сподіватися тільки на наступні покоління. Хоча продовжували боротьбу.

Шлях до написання цього роману був тривалим, розповів письменник під час зустрічі-презентації у бібліотеці для юнацтва імені Маланюка. Художні твори про боротьбу УПА уже виходили з-під пера відомих авторів – Романа Іваничука, Теодозії Зарівної, Михайла Андрусяка, Володимира Лиса. Ці письменники родом із тих країв, де зароджувалися і діяли основні сили УПА. Отож, їхнє художнє відображення тих подій грунтується на багатьох особистісних враженнях, відчуттях, розумінні.

Василь Шкляр виріс на Черкащині, де багато років насаджувалися радянські стереотипи про УПА. Тож його «Троща» – своєрідне художнє осмислення цієї болючої і героїчної теми уже у центрі та на сході України.

Дія роману розгортається поблизу річки Стрипа (великі масиви очерету на її берегах там називають трошкою). Саме тут завершував свій знаменитий твір «Холодний яр» Юрій Горліс-Горський. У цих краях діяла Холодноярська повстанська сотня. Звідси родом один із головних героїв його роману «Маруся».

Так і склалися пазли до написання цього нетравоядного роману. Так класифікував літературу свого часу Дмитро Донцов: травоядна і пасіонарна. Хоча «Трощу» не можна назвати просто романом про бандерівців. Це – швидше твір про зраду і честь, що дуже актуально і для сьогоднішньої боротьби українців.

Усі події, відтворені у «Трощі», як і у інших романах Шкляра, мають конкретне документальне підтвердження. Вони характерні, універсальні для того часу і для тих місць.

— Дехто закидає, що у романі надмір жорстокості, – говорить письменник. – Але свідки тих подій підтверджують, що у житті траплялися набагато жахливіші речі. Цей роман я не вважаю своїм найкращим твором. Кожен роман – це різні часи, різна стилістика, різна енергетика. Але мене радує, що багато людей сприймають «Трощу» з відкритим серцем.

Інтригою для читачів може стати не лише сюжет «Трощі», а й зізнання письменника, що йому було передано шість касет запису сповіді одного зі зрадників повстанців. Зробила це донька й онука колись зраджених.

Василь Шкляр, який став відомим своїми детективно-містичними романами «Ключ», «Кров кажана», «Елементал», хотів би повернутися до цього жанру. Хоча від історичної тематики відходити уже не планує. Має намір написати роман про Івана Сірка, козаків-характерників. Цікавою йому видається й тема пошуків поховання Богдана Хмельницького, якого нібито реально не існує, але є всілякі версії…

А як же нинішня російсько-українська війна? Письменник уже показав її у романі «Чорне сонце». Для її глибшого художнього осмислення, очевидно, потрібен час.

Світлана ОРЕЛ

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх