19 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

«Ланцюг поколінь» об`єднав патріотів // Народне слово. – 2017. – 16 листопада. – С. 9


«Ланцюг поколінь» об`єднав патріотів

У той час, як цього дня на центральній вулиці Кропивницького ледь тріпотіли нечисленні символи забороненої ідеології, майже поряд з`єднався ланцюг поколінь патріотів незалежної України.

Адже саме 7 листопада у кропивницькій бібліотеці ім. Є. Маланюка (колишня Бойченка) відомий історик, краєзнавець, літератор, викладач Юрій Митрофаненко презентував книги з історії Української революції 1917 – 1921 років. Дату було обрано не випадково, пояснив науковець: «7 листопада – особливий день в історії України. Придушення українцями більшовицького перевороту в Києві (це 7 листопада за новим стилем) і проголошення УНР (Української Народної Республіки) та чітке визначення її кордонів. Єлисаветградський та Олександрійський повіти увійшли до складу УКРАЇНИ (УНР). Це також 7 листопада, але за старим стилем».

На гостей чекав приємний сюрприз: брошура "Холодноярські стежки нашого краю" (текст, фото, карти, листівки, чудова поліграфія), видана за підтримки Міністерства молоді та спорту України і відповідного департаменту ОДА. Під час презентації відвідувачам показали тисячу (!) світлин доби Української революції з коментарями Юрія Митрофаненка, більше того – усі бажаючі могли отримати цей заздалегідь оцифрований організаторами унікальний матеріал на флеш-носії.

Хоча вхід анонсували як безкоштовний, організатори знайшли можливість внести до заходу благодійну складову: в обмін на книгу та лекцію гостям пропонували передати по 20 гривень волонтерській організації «Серця матерів Кіровоградщини» під гаслом «Отримав книгу про військо – підтримай військо!» та в межах акції «Ланцюг поколінь».

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх