21 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Трипільський Р. Дежавю? Чи історична безпам`ятність? // Народне слово. – 2017. – 7 грудня. – С. 7


ДЕЖАВЮ? ЧИ ІСТОРИЧНА БЕЗПАМ`ЯТНІСТЬ?

Минулого тижня в обласній бібліотеці для юнацтва відбулася перша публічна лекція Володимира Панченка «Історія, яка повторюється». Гонорар за лекцію автор не отримав, проте запропонував зібрані добровільні пожертви направити на спорудження в обласному центрі пам`ятника Юрію Яновському.

Нагадуємо, Володимир Панченко – український літературний критик, літературознавець, член НСПУ, доктор філологічних наук, народний депутат ВРУ першого скликання, член ініціативної групи «Перше грудня».

Перш, ніж вийти на головну тему, Володимир Євгенович почав з преамбули, де зазначив, що принаймні вже два покоління українців живуть під час перемін, і у час двох історичних епох. «Якщо казати трохи жартома, то при соціалізмі задовбує ідеологія, а при капіталізмі задовбують гроші», –- так він визначив головні вади цих систем.

«Думаю, багатьох із нас, а мене багато років поспіль, переслідує дежавю, тобто повторення того, що у нас уже було. Сьогодні перше грудня... Це історична дата. А перше грудня, тобто референдум, який відбувся, стало можливим, тому що перед тим було 24 серпня – проголошення парламентом країни акту про незалежність. То був фантастичний момент. День першого грудня відіграв свою величезну роль, і нам це належить пам`ятати».

Далі письменник і громадський діяч провів паралель між подіями листопада-грудня 1917 року, коли розпадалася Російська імперія, проголосили Третій Універсал, радянська Росія оголосила війну УНР та подіями напередодні першого українського референдуму. Тоді у Верховній Раді побував Джордж Буш-старший, який агітував парламентарів не виходити з СРСР, бо США, насправді, боялася хаосу після розпаду тієї держави і хотіли мати справу з одним суб`єктом, а не багатьма.

У наступній частині лекції Володимир Панченко приділив значну увагу постаті Євгена Чикаленка – «блискучого менеджера українського руху», за словами лектора. Він, зокрема, сказав: «Чому я про нього зараз згадую? Тому що він був літописцем, самовидцем тих історичних подій, про які ми сьогодні згадуємо. На щастя, він у тому часі жив, він ще цей час фіксував і осмислював. Щоденник 1919-1920 років показує Євгена Чикаленка ще й як політолога».

В. Панченко зупинився на його висновках, щоб показати, як і через що поєднуються «далекі часи і часи теперішні».

Перший – про історичну незрілість нації – базується на стихійному селянському соціалізмі, який полягає у бажанні відібрати і поділити. Звідси – легковажність, легковірність селянського люду, його готовність піддатися соціальній демагогії. Отже, не було належного рівня національної самосвідомості. І це – найсерйозніша проблема української революції, яку сформулював Євген Чикаленко. Другий висновок: Україні катастрофічно не вистачає еліти. «Це проблема давня і надовго. І тепер, в тім числі», – зазначив В. Панченко. Далі йшлося про таку «серйозну національну болячку», як неймо¬вірна амбіційність наших політиків.

У той же час (1919-1920 роки) Антанта підтримала монархічну Росію. «Тобто тоді Захід хотів мати справу з однією державою, бо боявся розпаду Російської імперії, того самого боявся Буш у 1991-му. А що відбувається тепер? А те ж саме. І мотивація та ж сама: ядерна держава, хаос, некерованість, мільйони переселенців. Хоча в історичному сенсі Росія приречена як держава», – зазначив наш шановний лектор.

Далі він пригадав, як наприкінці 2016 року міністр оборони Степан Полторак вимовив легендарну фразу «І хто б міг подумати, що Росія на нас нападе!». «Якби міністр знав хоч щось про 1917-1921 роки в Україні, він би такого не сказав. Бо ми ще в той час звідали, що таке російська гібридна війна. Більшовики також казали: «Наших там нет. Это они между собой воюют». Військовій людині взагалі так не можна казати. Адже в армії є служби, які мали б займатися розвідкою і знати, звідки чекати потенційної загрози. А про те, що Росія є небезпекою для України, багато писалося задовго до 2013 року. Юрій Щербак ще у 2010 році передбачав, що за Януковичем прийде небезпека з Росії», – наголосив В. Панченко.

На прикладах історичних аналогій (від часів Андрія Боголюбського до часів УНР) він показав, як повторюються сценарії, нав`язані Росією. «Вони дуже прості, зрештою, може, навіть і вічні. Сценарій складається з трьох елементів. Перший: розхитування ситуації в країні, яку ти хочеш підкорити. Другий – створення маріонеткового уряду й визнання його. І третій – надання військової допомоги тому маріонетковому урядові, що його ти сам же й створив. Саме так у грудні 1917 року Росія створювала радянський уряд у Харкові», – сказав науковець.

Чому ж ми не робимо висновків і повсякчас наступаємо на ті самі граблі? А причини, певно, у тому, що Юрій Шевельов ще 1954 року визначив трьох головних ворогів України. Одного зовнішнього і двох внутрішніх. Перший – Москва, другий – «кочубеївщина» (п`ята колона), третій – провінціалізм, який, на думку В. Панченка, є не географічним, а психологічним поняттям. «Шевельов, очевидно, мав на увазі замкненість, самовдоволене хуторянство. Але я думаю, що Шевельова можна продовжувати. Тому що на арену провінціалізму, на моє глибоке переконання, нині виходить намагання втекти подалі від свого. Мораль тут така: історія – це вчителька життя. Але вона тільки тоді вчителька життя, коли ти в неї добрий учень», – цими словами закінчив свій виступ В. Панченко.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх