20 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Вечір низьких частот // Наше місто. – 2018. – 22 лютого. – С. 4


ВЕЧІР НИЗЬКИХ ЧАСТОТ

Яскраве світло софітів, дим, потужний звук. Захоплені глядачі танцюють та співають разом з виконавцями. Саме так пройшов «Вечір низьких частот» в обласній юнацькій бібліотеці імені Маланюка. Спільний концерт молодого амбітного гурту «Chasing rainbows» («Гонитва за веселкою») та талановитого Колі Папуші вразив усіх присутніх.

Надзвичайна магічна атмосфера запанувала в залі книгозбірні вже з першого звуку. Відкривав концерт гурт «Chasing rainbows». Це – перший публічний виступ гурту, хоча хлопці грають разом більше двох років. Ігор, Олег та Олександр самі пишуть тексти та музику. Увесь виступ гурту пройшов на одному диханні від першої до останньої пісні.

Коля Папуша продовжив запалювати публіку. Микола – музикант, автор та виконавець, з дитинства закоханий у музику. Він має своїх шанувальників та власний музичний стиль. В рамках концерту Коля виконував як авторські пісні, так і каверверсії відомих хітів. Пісні «Я піду в далекі гори» та «Червона рута» в авторському аранжуванні зал співав разом з виконавцем. А під час виконання останньої авторської пісні «Танець в Парижі» глядачі влаштували справжню дискотеку – танцювали на місцях та разом з Миколою. Потім попросили виконати цю пісню ще раз – на біс.

Такого надзвичайного концерту давно не було в нашій бібліотеці! Хочеться подякувати молодим талановитим виконавцям за те, що вони розвивають якісну музику в нашому місті. А ще хочеться звернутися до нашої молоді. Підтримуйте своїх однолітків у прагненні до самореалізації на концертах та в соцмережах. Колектив бібліотеки від щирого серця бажає виконавцям шаленої популярності та успіху!

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх