30 КВІТНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Діордієва Т. 30, яким пощастило // Кіровоградська правда.-21 листопада.-с.2


19 листопада посольство США в Україні передало книги для дітей та юнацтва обласній бібліотеці ім.О.М.Бойченка. Свідками цієї події стали чимало гостей бібліотеки: представники кіровоградських ЗМІ, студенти та викладачі гуманітарно-педагогічного факультету педагогічної академії, школярі, бібліотекарі та всі, хто не байдужий до вивчення англійської мови. Для них це було справжнє свято.

Серед вісімнадцяти тисяч бібліотек України посольство США вибрало лише тридцять, яким пощастить отримати книги, що читають самі американці. На щастя, до цієї тридцятки потрапила й бібліотека для юнацтва ім.О.Бойченка. їй було подаровано сімдесят дві книги видавництва «Scholastik», яке с на сьогоднішній день одним із найкращих у світі. Тепер вісімнадцять тисяч молоді (саме стільки налічує читачів бібліотека) мають можливість вивчати англійську мову з автентичних джерел. Передали дарунок кіровоградцям Андре МакГлінчї, аташе з питань бібліотек посольства США в Україні, та В.Пашкова, директор Центру інформаційних ресурсів по¬сольства США в Україні, президент Української бібліотечної асоціації. Вони нагадали, що це є ще одним кроком із боку їхньої батьківщини для кращого взаєморозуміння з Україною й ще одна справа для зміни світу на краще, бо саме цю функцію виконує книга.

Зважаючи, що Україна стрімко прямує до світової спільноти, 0.А.Баранова, доцент кафед¬ри англійської філології та зарубіжної літератури педагогічної академії, ствердила, що у цій важ¬ливій справі Інтернет нам не допоможе. Він ніколи не замінить друкованої книги, яку можна кілька разів перечитати, подивитись ілюстрації, не сумніваючись у правдивості, та не переживати, чи знайдете на тому ж сайті ту саму інформацію. Книга незмінна, вона вічна у вас на полиці..

Розуміючи можливості сучасної молоді, колишнє покоління може щиро йому позаздрити. Адже такого вільного доступу до інформації, який є в нинішніх юнаків і дівчат, у них не було.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх