22 ВЕРЕСНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Шматько Л. На часі – вручення Шевченківської премії.- Вечірня газета.-2009.-6 березня


Споконвіків народи витворювали культ тих великих людей, які з часом набували статусу національних героїв. Кожен народ пишається такими героями, Україна теж, а серед них найбільше – Тарасом Шевченком. Він став провісником волі, поетичним виразником українського національного відродження.

Для відзначення пам'яті великого українського поета, а також для сприяння розвиткові української літератури та культури Рада Міністрів УРСР у травні 1961 року заснувала республіканську премію імені Т.Г.Шевченка. Першими лауреатами Шевченківської премії були Олесь Гончар за роман "Людина і зброя" і поет Павло Тичина (1962 рік). У 60 роки лауреатами премії були Микола Бажан, Петро Панч, Андрій Головко.

Державною премією УРСР імені Т.Г Шевченка протягом 70-80 років минулого сторіччя були відзначені і Павло Загребельний, Анатолій Дімаров, Роман Іваничук, Ліна Костенко... У 90 роки до числа лауреатів найвищої нагороди держави і увійшли Василь Стус, Борис Антоненко-Давидович, Володимир Базилевський.

Указом Президента України від 14 листопада 2005 року за № 1599 затверджено Положення про Комітет і Національної премії України імені і Тараса Шевченка та Положення про і Національну премію України імені Тараса Шевченка. Крім інших функцій, Комітет здійснює редакційно-видавничу, інформаційно-просвітницьку діяльність, формує серію видань "Бібліотека Шевченківського комітету", започатковану 2002 року. Серія виходить у межах бюджетної програми "Українська книга" і надходить до бібліотек, шкіл, ВНЗ України.Останнім часом книжкові фонди обласної бібліотеки для юнацтва ім.Олександра Бойченка систематично поповнюються книжками виданнями видавничої серії "Бібліотека Шевченківського комітету". Адже основним читачем серії є саме молодь. Погляньмо на книжкові полиці нашої бібліотеки. Увагу користувачів привертає гарна поліграфія, відомі імена, цікаві твори Григора Тютюнника, Василя Симоненка, В'ячеслава Ведмідя, Олеся Лупія, Романа Федоріва, Ігоря Римарука, Володимира Сосюри, Ірини Вільде, Платона Воронька. Саме за книгами цих авторів, відзначених найпрестижнішою творчою відзнакою, читач вивіряє свої емоції, свої думи.

За 48 років існування Національної премії України імені Тараса Шевченка загальна кількість її лауреатів переважила за п'ятсот. За традицією на початку березня буде оголошено цьогорічних її лауреатів. І донині Тарас Шевченко є духовним будівничим нашої держави, з нами непохитні зараповіти Кобзаря.

Людмила ШМАТЬКО, бібліотекар Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олександра Бойченка

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх