21 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Семенова Н. Нам здесь жить // Украина-центрю-2009.-5 ноября.-с.11


Вряд ли все ребята, о которых пойдет речь, к своему возрасту успели прочитать Экзюпери. Однако эти полсотни юных кировоградцев уже определили одно из главных правил своей дальнейшей жизни: проснувшись, нужно обязательно убрать свою планету.
Такой планетой для маленьких кировоградских принцев стал их родной город - болевые экологические точки областного центра находили участники фотоконкурса «Экологические проблемы города в поле зрения молодёжи». Конкурс-выставка прошёл в областной библиотеке для юношества имени Бойченко совместно с общественной организацией ТИМО «Открытые двери» при содействии Фонда имени Стефана Батория.
Мероприятие получилось не совсем традиционным. Во-первых, не было традиционных расплывчато-пафосных речей о глобальной экологической катастрофе всепланетного масштаба -только родной город, только конкретные факты, только наглядные иллюстрации. Во-вторых, конкурс проходил в популярном сегодня молодёжном формате «снеп-шота», иначе говоря фотокросса - ребята сами искали (и, увы, находили) наиболее яркие, наглядные и вопиющие случаи загрязнения своей маленькой родины.
Всего в конкурсе приняли участие около полусотни кировоградских школьников. Многие из них настолько увлеклись необычным «домашним заданием», что представили на суд жюри сразу несколько работ. Примечательно, что одним из условий конкурса была адресность работ, когда каждый участник точно обозначал место, где был сделан его снимок. К сожалению, у юных конкурсантов в процессе работы трудностей с поиском таковых не возникало. Завадовка и Большая Балка, Соколовка и даже центр с лихвой обеспечили пищу для исследований и размышлений.
Ребята искали темы снимков для четырёх «стихийных» номинаций: вода, земля, огонь и воздух. В номинации «Вода» первенство получила ученица школы № 25 Алина Чубченко, с работой «Источник Святой Марии», который находится в районе улицы Полтавской В номинации «Огонь» лучшей была признана Юлия Зеленько, ученица школы №33. Её снимок «Живая борьба» была сделан в районе Арнаутово.
В номинации «Воздух» победил Влад Олейник из школы №25, который обратился к теме загрязнения центра города.
В номинации «Земля» наиболее эффектной была признана работа команды ребят из той же школы в составе Сергея Мизюка, Михаила Орлика, Андрея Козыря и Игоря Дигусара «Какой дорогой ты пойдешь?». Из лучших работ фотоконкурса организована передвижная фотовыставка, которая с 26 октября экспонируется в кинотеатре «Зоряний», приходите посмотреть. И не только -здесь же можно оставить свои предложения о том, как привести в порядок улицы и окрестности нашего с вами города. Ведь нам здесь жить.
Наталья Семенова,

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх