11 ГРУДНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua





Про нас у ЗМІ

Гурба Л. Пам’ятай історію, думай про майбутнє // Народне слово.-2010.-13 травня.-с. 6


«Пам’ятай історію, думай про майбутнє»

65 років віддаляє нас від тих травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої війни в історії людства, але безсмертний подвиг переможців, які відстояли свободу і незалежність для своєї Вітчизни, для народів Європи та світу, не підвладний часу. Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці. Сьогодні ми повертаємося до незабутньої весни 1945 року, згадуємо тих, хто у жорстокій битві поклав на вівтар Пеоемоги найлооожче — життя.

У рамках всенародного святкування 65-річчя Великої Перемоги працівники обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Бойченка підготували та провели для юнацтва та молоді ряд заходів. На урок мужності «Ті далекі бої повертаються спогадами» запросили В.М. Крангач - ветерана Великої , Вітчизняної війни, учасницю визволення Кіровограда. Цікавою для молоді була і презентація книжково-ілюстративної експозиції «Пам'ятай історію, думай про майбутнє». В оформленні використані предмети солдатського побуту (каска, планшет, фляга, польовий телефон, гільзи тощо), листи з фронту, газета «Правда» 1945 року видання, документи з фонду бібліотеки. Також провели урок пам'яті «Щоб дзвони пам'яті не змовкли» за участі ветеранів Великої Вітчизняної війни М.П. Майданюк, Т. Д. Гусинського, Г. А. Ільїна та голови правління спілки учасників бойових дій та ветеранів військової служби Збройних сил України А. В. Джемиги. Ветерани поділилися своїми спо­гадами про війну, розповіли про нелегкі воєнні шляхи та особистий внесок у наближення Перемоги.

З привітаннями ветеранам виступили військовослужбовці третього окремого полку спеціального призначення, а з концертною програмою – учні та викладачі Кіровоградської музичної школи №1 імені Г. Нейгауза, які виконали музичні твори, присвячені Великій Вітчизняній війні.

Для віртуальних користувачів на сайті бібліотеки створено веб-сторінку «Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни». У всіх відділах бібліотеки організовані книжкові виставки, проводяться перегляди та огляди літератури за темами: «Миттєвості війни», «Честь і слава творцям Перемоги», «Пам'ятаємо усіх поіменно», відеоперегляди фільмів воєнної тематики.

Л.ГУРБА,

заввідділом ОЮБ

ім. О. Бойченка.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх