30 КВІТНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Настояща Л. З чарівною скринею та власною веселкою // Кіровоградська правда .- 2010.-3 серпня.- С.7


З чарівною скринею та власною веселкою

Скажете - що може нині сільська бібліотека? Кому вона потрібна й хто туди ходить? Та й взагалі -чи в багатьох селах її зберегли, а посаду бібліотекаря не скоротили ? Може, десь і вважають, що без цього закладу можна прожити, але не в Новогригорівці Першій Долинського району Тут бібліотека - справжній культурний центр села.

Бібліотека у селі з'явилася ще під час проведення Столипінської аграрної реформи, разом зі школою. Працювала вона до Великої Вітчизняної війни, а в роки лихоліть її було знищено. У 50-х роках створюється нова бібліотека, яка пише свою історію, історію села та його людей.

Зараз книгозбірня - під крилом сільського Будинку культури. її господиня - Ольга Саврак. Чим тут зустрічають понад чотири сотні читачів? Небагато-немало, але фонд бібліотеки - майже шість тисяч примірників. Книги надходять з області і району, купуються за бюджетні кошти сільської ради та за кошти, отримані від зданої макулатури. Літературу дарують самі читачі - Юлія Сніжко, Марина Сторожук, Любов Какуша, Володимир Хорошко, Віра Резніченко, Катерина Саврак та поет-земляк Олексій Кононенко.

Книгозбірня дружить із сільською радою на чолі з Юрієм Будяком та школою, де директором є Анатолій Мельниченко. Зокрема, із шкільним історико-краєзнавчим гуртком «Пам'ять» та його керівником, учителем історії Володимиром Шведюком. Та що там казати - вогнику культури допомагають фельдшерсько-акушерський пункт і фельдшер Надія Будяк, колеги-культпрацівники Віта Рішняк, Микола Тихорський, голова ветеранської ради Євгенія Тихорська, актив ветеранської ради.

Та бібліотека - це не лише видача - прийом книг, а й місце для зустрічей, спілкування, навчання. Тут проводять тренінги «Сімейне право», «Гендерна рівність», «Третій сектор. Волонтерство», «Толерантність». Завдання учасників - прожити цікаві і повчальні ситуації реального життя.

Книжкові виставки до різних подій, присвячені письменникам-ювілярам 2010 року та книгам-ювілярам, презентації нових книг-отаким розмаїттям зустрічають тут відвідувачів.

Неабиякий інтерес викликають дні бібліографії, зустрічі-спогади, дні знань, години доброти, конкурси, рольові та пізнавальні ігри. Цікавим був і урок краєзнавства «У степах моє рідне село» та конкурс дитячих талантів «Від книги до творчості». На такій щедрій «ниві» бібліотека започаткувала серію буклетів «Обдаровані діти і підлітки Долинщини», куди увійшли вірші Олексія Мельченка, Андрія Скібіна, Надії Степової, легенда про рідне село Катерини Саврак. Привертає увагу стенд «Творчість наших дітей» та виставка-вернісаж, на якій представлені вірші юних поетів. Працює тут і куточок «підказок» (ідея читачки Раїси Шталенко) - прочитав книгу сам, сподобалася, порадь іншим.

Цього року у бібліотеці почав працювати дитячий розважально-дозвіллевий гурток «Веселка». Його учасники - це активні, неповторні, талановиті діти та підлітки. Завдяки співпраці з ветеранською радою організовано клуб ветеранів «Вербиченька». Не варто дивуватися, якщо побачите тут... дільничного інспектора. Людина при погонах веде зустрічі «Право в нашому житті», а такі знання потрібні в будь-якому віці.

Важливим напрямком роботи закладу є вивчення історії рідного краю, культури, звичаїв, традицій. Приміщення оформлено у стилі української світлиці.

тут піч з лопатою та рогачами, прядильний станок, ру­бель, колодязь з журавлем, ліжко з вишитою постіллю, вишиті рушники та портрети українських класиків, домоткана вишита чоловіча сорочка, якій майже сто років. Виставлені на окремих стелажах, прикрашають бібліотеку макітри, глечики, куманці.

Усі ці предмети подаровані жителями села - Галиною Хорунжою, Оксаною Степовою, Любов'ю Полюхович, Марією Похович, Діною Коваленко. Започаткувала збір старожитностей колишній бібліотекар Наталя Камінська, і справа захопила всіх.

Стенди, виставки і вирізки оздоблені українським орнаментом та витинанками. А «Куточок читача» - то тин з глечиками, соняхами, пташками. Будь ласка, діліться думками. Тут знаходяться: «Зошит незадоволеного попиту», «Зошит з відгуками про роботу бібліотеки», кишеньки: «Читачі рекомендують», «Пропозиції бібліотеці», «Моє читацьке кредо». А що у глечику з написом «Читаєш історію українського козацтва?». Тут «вареники», на одній стороні яких запитання з підковиркою, а на іншій підказка - джерело, де можна знайти відповідь (автор і назва книги).

Зараз Ольга Володимірівна разом із читачами працює над альбомом про історію села, про талановитих односельців: майстра по дереву Владислава Шилова, коваля Володимира Рішняка, бондаря Петра Сипливого, автомайстра Сергія Мельниченка, квітикарку Аллу Шевченко, вишивальниць, самобутніх поетів села Галину Минченко, Валентину Овчареж Григорія Топчія, Володимира Проценка. Є в бібліотеї «Чарівна скриня», яка поповнюється дитячими творами та малюнками. Жінка розуміє, що далеко не всі люди, яких тягне до книги, можуть прийти по чтиво. Люди похилого віку з хворобами, котрі мешкають далеко, вдячні бібліотекарці за відвідини на дому. Її, як і поштарку, завжди зустрічають з посмішкою.

Справді, сьогодні, коли ми вже втомлюємося від надміру інформації, постає питання: чи потрібно читати ? Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що достатньо передивитись цікаві телепередачі перечитати популярні газети та журнали, посидіти біля комп'ютера. Ольга Саврак переконана - книга не може вийти з «моди», а вдумливого читання ніщо не змінить! Тож і згуртовує навколо себе однодумців.

Любов НАСТОЯЩА завідувач відділом обласної бібліотеки для юнацтва ім.Бойченка

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх