30 БЕРЕЗЕНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Чабанова Т. Спочатку було слово… : сьогодні день української писемності та мови // Народне слово .- 2010 .-9 листопада.- с. 4; Вечірня газета.- 2010. .-5 листопада .- с.8


Спочатку було слово…
За православним календарем - це День вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця. Свято встановлено у 1997 році указом президента України з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації суспільства, а в 1999 році Верховна Рада надала українській мові статусу державної.
Мова - одна з найважливіших ознак держави. Віками український народ творив рідну мову. Мовознавці світу визнають українську мову однією з найрозвиненіших мов світу: вона багата і милозвучна, нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів. У День української писемності й мови бібліотека бере на себе роль путівника: знайомить читача з історією становлення української мови, літописання, друкарства на Україні, літературними іменами, якими багата наша українська культура, відкриває для них імена і твори, які колись, за часів радянської влади, були  заборонені (М. Хвильовий, О. Теліга, В. Стус, Є. Маланюк та багато інших).
Пріоритетним напрямком роботи обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Бойченка є популяризація українського слова, української книги, попит на яку постійно зростає. Так, проводяться літературно-музичні години ("Вінок шани Лесі Українці", "Письменники степового краю", "Нам душу гріє слово" та ін.), презентації збірок поезій творчо обдарованої молоді - членів літературного клубу "Ліра" (зокрема, "Озвалась "Ліра" водограєм") та збірок письменників-земляків, оформляються книжкові виставки ("Живи і квітни, мово рідна!", "0 мово калинова, бальзам цілющий для душі", " І звичаї, і мова, і давнина свята"). Нинішнього року вже втретє проведено "Фестиваль молодіжної книги на вулиці Двірцевій", мета якого - залучення юнацтва та молоді до читання, популяризація української книги серед підростаючого покоління. Адже саме нинішньому поколінню випало відповідальне і складне завдання - відродження української мови, слова, державності, нації.

Тетяна ЧЕБАНОВА,
головний бібліотекар обласної
юнацької бібліотеки
ім. О. Бойченка.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх