20 ЖОВТНЯ 2017

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua





Про нас у ЗМІ

Гарячому серцю мороз не страшний // Наше місто .- 2011.- 17 лютого.-с.3


Гарячому серцю мороз не страшний

До Дня усіх закоханих в бібліотеці для юнацтва  імені Бойченка були організовані святкові акції «Лотерея кохання» та «Пошта Купідона».-Кожен бажаючий міг залишити «валентинку» для своїх коханих, а серед тих користувачів, які записали в цей день до бібліотеки свою другу половинку, розігрувалася романтична вечеря. Закохані студентські пари з різни: вузів міста взяли участь у конкурсі «Стріла Амура». Не дивлячись на те, що переможець у будь-якому конкурсі тільки один , кожна з пар вже перемогла  завдяки коханню. Наприклад пара Олега Кузьменка та Олени Антипенко, що зайняла в конкурсі третє місце вразила всіх піл час третього туру, який мав назву «Романтичний сюрприз». Олена зізналася Олегу в коханні, а хлопець не спасувавши, подарував дівчині перстень.

Спонсори цього свята корпорація XXI століття» та магазин комп'ютерної техніки «Магнус», подарували переможцям - парі Івана Богаша та Катерини Невині-циної, романтичну вечерю на двох в одному з кіровоградських ресторанів, володарям другого місця - парі Василя Греся та Вікторії Королько, - веб-камеру для побачень на відстані, а парі Олега Кузьменка та Олени Антипенко, які зайняли третє місце. -акустику для спільного прослуховування улюблених композицій.

Найпалкіші прихильники кохання цього дня запалили свічки на сіговому серці. Яке «билося» на площі Кірова. Незважаючи майже на двадцятиградусний мороз та сильний вітер Ромео і Джульєтти свою місію виконали, а коли стемніло, запустило в небо ліхтарики, які зігріли серця закоханих ар цього романтичного вечора.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх