18 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Бєлов О.Болгарський подарунок на річницю «Нашите Хора» // Народне слово.-2012.-12 січня.- с. 20


Болгарський подарунок на річницю «Нашите Хора»

Ми вже знайомили читачів «Народного слова» з діяльністю громадської організації «Нашите Хора», яка об'єднує представників болгарської громади нашої області. Крім активної роботи, яку веде ця організація у Вільшанському районі, де мешкає чимала кількість болгар, заходи «Нашите Хора» поширюються й на інші населені пункти області. І хоч в українських паспортах не значиться графа «національність», на збори болгарської громади залюбки збираються люди, які пов'язують своє коріння з цим народом.

Ось нещодавно за підтримки посла Республіки Болгарія в Україні Димитара Владімірова пройшли на Кіровоградщи-ні концерти-презентації народних пісень «Болгарська іскра». Таке задоволення кіровоградським болгарам подарував співак Петер Пєтков На концертах, які він дав на нашій землі, звучали старі, інколи навіть забуті, записані Пєтковим народні пісні, які осучаснив болгарський музикант Цвєтан Цонєв.

Серія презентацій в нашій області розпочалась з виступу музиканта в обласній бібліотеці для юнацтва імені Бойчен-ка — тут звучали фольклорні пісні й відбулось дружнє спілкування з кіровоградською молоддю. Багато хто з присутніх вперше чув не лише болгарські пісні, а й взагалі мову. Та всі —: і відвідувачі бібліотеки,  і і гість — добре розуміли один одного. Петер щиро спілкувався з присутніми, ділився творчими планами та підписував подарункові і диски з піснями своїм новим друзям.

У бібліотеці також був організований перегляд фільму про традиції та культуру болгар Вільшанщини, балканські предки яких оселились тут ще в 1774 році. Цей фільм створила журналістка, активний член організації «Нашите Хора», болгарка за походженням Наталія Клименко.

Гість з Болгарії відвідав також на обласному телеканалі «Кіровоград» передачу «Ранкова кава», в якій привітав кіровоградців і розповів, до речі, дуже непоганою українською мовою, що він радий побувати в області, де живуть і зберігають національні традиції українські болгари.

Побував виконавець болгарських пісень і в Олександрії, де дав концерт в училищі культури. Чудова народна болгарська пісня підкорила глядачів, серед яких були й болгари. Знайшлася в переповненій залі училища і дівчина-болгарка, яка подякувала Пет< ру за задоволення знайомства з мистецтво братнього народу болгарською мовою.

Відвідав болгарський співак-фольклорист і Кіровоградське музичне училище. Там теж його пісні викликали велике зацікавлення слухачів, і вже після концерту студені поставили гостю безліч запитань про житі в Болгарії, про навчання у болгарських вишах, перспективи культурного обміну.

Зрозуміло, що найцікавіші зустрічі для болгарського музиканта відбулися у Вільшанці. Особливо зворушливими були моменти, коли вітання від українських болгар дорогому гостю прозвучало з вуст отця Іоанна — настоятеля Вільшанського приходу церкви Іоанна Милостивого, та зустріч Петера з вільшанським Пєтковим, котрому в подарував свій диск з піснями.

Петер Пєтков на кожній зустрічі не забував вітати обласну болгарську організацію з річницею її діяльності. До речі, українська мова болгарина своєю чистотою та змістовністю вразила учасників концертів презентацій.

Вітаючи гостя, голова громадської організації «Нашите Хора» Сергій Осадчий зауважив, що такі зустрічі дають людям о, однієї національності, розпорошеним по світі історичними подіями, відчуття єдності. І це дуже важливо в наш бурхливий час.

Олександр БЄЛОВ

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх