26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Шкабой В. Зі Швейцарії - з любов'ю //Народне слово.-2012.-26 січня.-с. 6


Зі Швейцарії - з любов'ю

Почитати в оригіналі твори братів Грімм, Жоржа Сіменона, Чарльза Діккенса, Марка Твена, Стівена Кінга, Сінді Шелдон, погортати німецькомовні довідники, ознайомитися з навчальними посібниками можна в обласній бібліотеці для юнацтва імені О .Бойченка. Починаючи із 1998 року бібліотека майже щорічно отримує іноземну літературу від українсько-американського доброчинного фонду „Сейбр-Світло" зі Львова. У 2008 році посольство США в Україні передало чимало книг для дітей та юнацтва. Однак важко переоцінити подарунок, зроблений швейцарськими волонтерами по лінії гуманітарної допомоги від місії „Світло на Сході" - це п'ять тисяч книг німецькою та англійською мовами, компакт-диски, календарі. Щоб уявити унікальність цього дарунка, варто зазначити, що до сьогодні фонд літератури іноземними мовами у бібліотеці складав дві тисячі примірників.

Це вже третій транш, який отримує Кіровоградщина від Аніти Фарні - колишнього депутата швейцарського кантону, громадського діяча, партнера наших громадських організацій у реалізації суспільно-політичних та тендерних проектів. У 2005 році Аніта Фарні побувала у Кіровограді, була вражена гостинністю нашого міста. А після туру бібліотеками зрозуміла, що поповнення іноземними виданнями їм не завадить. Перший гуманітарний транш отримала гімназія імені Шевченка (ним вона поділилася із кіровоградськими спеціалізованими школами №№ 6 та 32, а також Добровеличківською №2), другий - КДПУ ім. В.Винниченка. Наразі збирається четвертий транш - видання німецькою, англійською, французькою та іспанською мовами.

Під час презентації літератури перед гостями виступив дитячий колектив „Гльокляйн" - неодноразовий учасник фестивалю німецької культури у Феодосії та переможець всеукраїнського конкурсу „Всі ми діти твої, Україно" в Одесі. Керівник обласного німецького культурного центру „Розвиток" Руслана Ващук зазначила, що отримані бібліотекою видання - чудовий подарунок для тих, хто цікавиться німецькою культурою, а також подякувала усім, хто сприяв доставці цього цінного вантажу до Кіровограда. До речі, за словами спеціаліста управління з питань внутрішньої політики ОДА Андрія Кривуляка, понад дві тонни книг під транспортним супроводом швейцарців фурами доправили спочатку до Дніпропетровська. Там книги розмитнили, а звідти за сприяння директора театру ляльок, який надав автобус, уже направили до Кіровограда.

Вікторія ШКАБОЙ. Фото Ігоря ДЕМЧУКА.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх